Говорячи людям про Христа ми часто говоримо: «Твоє життя зміниться. Бог виконає усі твої мрії і бажання.» Та чи дійсно це так? Хто і чиї бажання має виконувати, хто і чию волю повинен здійсняти? Ми Божу волю, чи Бог нашу? Чи зобов’язаний Він виконувати наші прохання, мрії, зціляти нас, давати нам процвітання? Звісно ні. Він нікому нічого не зобов’язаний робити, адже Він Господь—суверенний, досконалий, всемогутній Владика усього. Йому навіть не обов’язково було нас спасати…але Він полюбив нас, бо така Його природа, і пообіцяв не нищити, а спасти, а раз пообіцяв то виконав, бо Він вірний.
Здавалося б, людина ходить в церкву, стабільно молиться, читає Біблію, жертвує, а процвітання не приходить, а зцілення бариться, відповідей на молитви немає. Можливо іноді ви питаєте: «Чому в невіруючого сусіда і бізнес процвітаючий, і машина і дача? А інший сусід безбожник живе та й горя не знає, а ще один алкоголік: п’є по-чорному, але здоров’я має відмінне…» Відповідь як завжди у слові Божому: Псалом 72:2-9, 15-28 «А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає! Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!»
Нехай не буде у вас лихих думок. Адже у кожного свій шлях (до спасіння, яке можливе тільки через Ісуса Христа), хоча йдемо ми в одному напрямку—до вічності. І потім кожен дасть відповідь. Памятаймо, що написано у посланні до Римлян 8:26-28 «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.»
Не варто заздрити і бідкатись, не потрібно осуджувати і нарікати, треба бути вірним до кінця. Служити Господу усім чим можеш, безперестанку молитись, думати про небесне, а не про плотське, звіщати Євангеліє та любити Бога усім серцем своїм, чекаючи коштовного, нетлінного спадку, який дарований нам у Христі Ісусі Господі нашім. Ось така Його воля. Давайте жити на землі для Його слави. Алілуя!!!
Oксана Ковальчук