Как быть мудрым родителем в безумном мире. Чип Ингрем Частина 1

Дорогі мамочки, читаю прекрасну книжку і вирішила потрохи конспектувати і викладати премудрості у блозі. Знаю, що не у всіх є час прочитати величезну книжку, а декілька сторінок в блозі можна і читнути. Книжка просто золото!

Частина 1

Глядя на современную культуру, очень легко допустить, чтобы главным мотивирующим фактором в воспитании стал страх. Напуганные потенциальными опасностями, многие из нас зацикливаются на том, чего мы не хотим для наших детей: «Не хочу, чтобы он стал наркоманом!», «Не хочу, чтобы она начала половую жизнь!». Мы скованы страхом, зачастую выстраиваю чрезмерную оборону вокруг детей.

Мы легко теряем ориентир и стремимся в первую очередь избежать опасности, вместо того чтобы воспитывать в детях силу характера. Ведя себя так, ми акцентируем внимание детей на том, что плохо чего им нельзя, но умалчиваем о хорошем. Дети привыкают полагаться на нас, чтобы мы защитили их от этого злого мира, и так и не осваивают навыков, необходимых для активной самостоятельной жизни в уповании на Бога.

Нажми, щоб читати далі

Молитва

Всі ставляться до молитви «Отче наш» з великим трепетом. Можливо це тому, що ще з дитинства наші бабусі і мами розучували її з нами на пам’ять стоячи на колінках перед сном. І можливо, вона здається нам простою, насправді ж вона дуже сильна! Іноді за звичкою ми проговорюємо цю молитву речитативом без усвідомлення змісту. А насправді цією молитвою ми проголошуємо Бога нашим небесним Отцем, проголошуємо Його Царство і силу і славу на вічні віки, молимось, щоб воля Його була як на небі так і на землі (тобто швидко та досконало виконувалась, при чому нами), проголошуємо, що Він, саме Він є нашим опікуном та забезпечувачем їжою, одягом, житлом, здоров’ям. Ми стверджуємо, що Він оберігає нас від лукавого і не вводить нас у спокусу. Ми молимось, що Він простить наші провини, якщо ми пробачимо винуватців наших. То що ж, якщо ми не пробачимо то і Він нас не пробачить? Так ми молимось мало не щодня (Мт. 6:14-15).

Не прощаючого і Бог не простить. Адже до милосердного і суд милосердний. Якщо ви згадали, що маєте непрощення (на чоловіка, дружину, доньку, брата у Христі, лікаря, президента, сусіда), пам’ятайте, що Бог вас любить і хоче, щоб ви були з Ним на Небесах. Для цього треба пробачити, очиститись, покаятись. Адже Він простить провини наші, якщо ми прощаємо винуватців наших. Ми провинились перед Богом значно більше ніж той кого ми не пробачаємо.

Бог любить вас! Благодать Бога Живого хай буде з вами! 

Фруктовий пиріг

Нещодавно знайшла в інтернеті смачнюче тісто на піцу, або фруктовий пиріг

1 пакетик сухих дріжджів/ або 20 г звичайних

1 ч.л. меду (якщо пиріг з фруктами то 1 столова ложка)

1 стакан теплої  води

2 стакани муки

1 ч.л. солі

1 ст.л. олії

В мисці змішати дріжджі з медом і залити водою. Збити виделкою, залишити на 5 хв. Муку, сіль, олію перемішати і влити в дріжджі. Вимішати в мисці. Вимішати на столі 10 хв. Залишити на 30 хв.щоб підійшло, а тоді пекти.

Пекла уже декілька разів піцу і виходить дуже смачно, воно таке пухке мммм. Усім раджу. Цього разу ми пекли фруктовий пиріг з сливочками, абрикосами і аличею (зверху треба посипати великою кількістю цукру, і подавати з медом) це така смакота, ммм не передати

Пригощайтесь:

Поїздка у село

Зазвичай, щоб кудись поїхати я мушу думати 3-4 дні, виношувати в собі ідею, обдумувати її, і потім з величезним ваганням та трепетом я приймаю рішення захотіти кудись поїхати. Хоча мій Ілля не такий, він як то кажуть "легкий на підйом", а я ні. Цього разу було все зооовсім не так. Захотілося мені в село, до баби, от ми взяли з Костиком і поїхали, залишивши тата Іллюшу вдома. Хоча, ми його потім викликали нас забирати. Їхали ми автобусом, ето ужасно, і було досить комфортно, хоча малюк не спав і цілу дорогу сидів як манекен дитини :)

Давно вже я не була в себе в селі, така ностальгія ммм. Пригадую, як була мала, то постійно була в селі, ми їздили щовихідних, і на канікулах усіх я була там. Дітей на нашій вулиці не було, були лише я і брат (Вова, двоюрідний) і сусідки Єва та Свєта. А тепер там стільки дітисьок, не встигли ми вийти на вулицю, як нас уже оточило четверо дітлахів.

Можливо хтось не має села і не знає, але це зовсім інший світ, там панують інші цінності, у людей інші пріорітети. У сусідки двоє малюсіньких дітей, господарство (свині, качки, кози і величезна собака), город і хатні клопоти і вона все встигає, звісно у неї не нафарбовані нігті і не вищіпані брови, і вона не сидить в інтернеті весь свій вільний час, якщо він у неї є, та незважаючи на це вона задоволена життям, і є досить оптимістичною.

Потрапляючи у таке середовище починаєш розуміти цінність часу, цінність гарячої води з крану, цінність пральної машини-автомат. Побачивши сусідських брудних та нерозчесаних дітей, розумієш, що головне не те у, що вдягнена дитина, чи Адідас це чи ні, а те, чи чиста вона і чи охайна. Усвідомлюючи, що в селах люди живуть лише на те, що вони власноруч виростили або заробили господарюючи, починаєш розуміти цінність копійок, які ми по приходу додому кидаємо на тумбу, адже вони заважають у кишені. Люди ходять обтрушують яблуні і мішками здають яблука у пункти прийому по 30 копійок за 1 кілограм!!!!!! Де таке бачено? Виходить, що один мішок яблук вартує всього лиш 9 гривень. Я своїми очима бачила, як один чоловік (підозрілої зовнішності, мабуть п'є) вивіз мішків з десять яблучок. А яблука такі соковиті та смачні. Сумно.... сумно... але є й купа радощів і позитиву, чесно, таке завжди є! :)

Можна поставити "галочку" у своєму списку "Що потрібно зробити", адже у моє село ми з'їздили.
Ось декілька фотографій:

Ви тільки гляньте на ці чудові колінка! :)

Качечки, одна так класно купалась в тазіку, аж самій захотілось :)

Не хоче фотографуватись

Я з бабцею і з братом Вовою (гордість родини, майбутній "врач")

От такі наші пригоди в селі Довгошиї.

Як ми пекли рогалики

Цього року ми (тато, мама і Костя) їздили у табір Дубечно (коротенький фотозвіт опублікую пізніше). Погода була не дуже хороша, йшов дощ і було сиро, але атмосфера була прекрасна. В таборі нас відмінно годували, це було просто "пальчикі оближеш"! В передостанній день я підійшла до тьоті Ніни і взяла рецепт неймовірно смачних рогаликів. На 4й день по приїзді я пекла рогалики. Вони смачнющі!!!
Ось і рецепт:

Круасанчкики à la Dubechne
1 л. теплого молока
100 г. дріжджів
2 пач. маргарину (розтопити)
100 г цукру
2-3 ч.л. солі без гірки (якщо дуже дрібна то ще менше)
ванілін
муки стільки, скільки візьме тісто, потрібно щоб відставало від рук та країв миски. (я спочатку не знала як це, але під час процесу вимішування все стає ясно)

Замісити тісто, та одразу розділити його на 3-4 частини, сформувати такі великі кульки і залишита на 20-30 хв., нехай постоїть. Розкачати кульку поділити її на 16 частин, можна менше, головне щоб трикутнички виходили вузькі та довгі, тоді красивіші рогалики вийдуть. Покласти начинку на основу трикутничка (начинка може бути різною, тьотя Ніна рекомендувала класти родзинки, я вирішила проексперементувати і поклала шматочок шоколадки, вийшло дуже смачно. А ще можна класти цукерку "Морська крапля" тьотя Ніна казала, що вони розтають та стають дуже м'якими). Отже поклавши начинку, закрутити та вмокнути в збите яйце верхом (хвостик трикутничка має бути під низом рогалика), а потім одразу в цукор. І випікати. Час та температуру треба визначати самостійно, адже усі духовки є різними та по-різному печуть.

Ще один момент, я тепер усе кладу на фольгу, так мені порадила свекруня, по-1 ням-нямки не пригорають, по-2 їх легко потім вийняти, а по-3 не потрібно потім відшкрібати бляшку :) Така хитрість потрібна тим у кого старезна духовка з жахливими бляшками, але й стане у пригоді тим, кому шкода своїх нових бляшок! :)
Ось що у нас вийшло до випікання:

А ось що у нас вийшло після випікання, вуаля:

Це були мої першенькі круасанчики, наступного разу вийдуть краще, і будемо пробувати поки не доб'ємося до досконалості Дубечнівських круасанів!

 "Родитель- это самая трудная профессия, только никто к этому не готовит, никто не 

предупреждает что будет так..."

 з фільму "Я и Марли"

Іноді задумуюсь наскільки важко бути батьками. Це неймовірно важка та відповідальна праця.

На минулому тижні наш Костя дуже захворів. Все почалася з кашлю, він несподівано почав кашляти зранку, в обід почалась температура та дуже почервоніло горло, а потім підтягнувся і насморк. На додаток до цього ще було і розлад шлунку. Як кажуть «усе на кучу». Коли почалась температура, я її не збивала, адже хотіла щоб організм сам боровся з вірусом, а коли діло дійшло до ночі, то ми звісно дали малому «Панадол» (дали, це м’яко сказано, точніше буде сказати – впихнули), але температура не збивалася, цілу ніч дитя було гаряче, хоча і міцно спав. На другий день все те ж саме, але від високої температури набрякли лімфовузли на шиї. Як виявилось, наша дитина не сприймає ліки «Панадол» , а ні свічки «Парацитамол», йому допомагає лише «Нурофєн».

Коли хворіє дитина, це проблема для усієї родини. Спочатку я дуже переживала, не знала, що робити. Я налякалась так, ніби це перша наша болячка, і ніби малому не 2 роки, а 2 місяці. Хм, ну мабуть це нормальна реакція… Коли зрозуміла, що Костя захворів я не мала змоги помолитись, бо постійно бігала і щось робила. Error, Error, Error. Чому було відразу не помолитись. Знайшовши час, я помолилась до Бога, розповіла Йому свої проблеми та переживання, і за Його обітницею на мене зійшов Мир Божий, що вище усякого розуміння. Я стала «тверезо» оцінювати ситуацію, мудро та спокійно думати та приймати правильні рішення.

Не знаю, що роблять мамочки без Бога. Страшно уявити, що робиться у них в голові та у серці, коли їх дітки хворіють. У мене ж все стало на свої місця. Добре, що у мене є Бог, і я можу покластись на нього, та довірити Йому своє дитя. Алілуя!

Так ми воювали з бацилою 3 дні. А на четвертий, температура зникла, від насморку залишились залишкові явища.

Материнство–це не лише опіка, любов та ласка, але й величезна відповідальність. Ми несемо відповідальність за дитя, яке нам довірив Бог. Саме ми відповідальні за те, як дитя перенесе хворобу. Коли я прокинулась о 4 ранку від того, що Костя в гарячці, я хотіла дати йому жарознижуюче, але прочитавши інструкцію, що ці ліки можна давати з інтервалом 6 годин, я вирішила їх не давати. Адже побічні ефекти від ліків страшніші ніж гарячка, яку можна збити і іншим методом. Це відповідальність: дати чи не дати ліки, давати чи не давати антибіотики…Потрібно просити в Бога мудрості.

Як висновок, цієї нашої «пригоди», я зрозуміла, що можна закінчити школу з відзнакою (це не про мене), можна вивчитись в університеті і здобути степінь Магістра, можна прочитати безліч книг, та все одно, МАМОЮ ми вчимось бути доти, доки не виростуть наші діти, а далі нова наука—бабуся. 

Мечтай по крупному, у тебя все получится

Разные христиане по-разному понимают слово «видение», поэтому я употребил слово «мечта». В реальности то, что сегодня миллионеры называют мечтой, в христианстве можно назвать видением. Преуспевающие люди имели и имеют огромное видение, к которому они стремятся, а неудачники не имеют видения или имеют совсем маленькое видение, а кто-то просто перестал следовать к достижению своего видения. Вот почему в мире много неудачников.

Бог хочет изменить наш портрет с неудачников в счастливчиков.

Тобі куди???

Бог створив нас не на погибель, а на спасіння та вічне життя з Ним! Якщо ти боїшся смерті, бо не знаєш, що буде далі, то я тобі скажу, що якщо ти жив з Ісусом в серці, виконував Його слово то ти бдеш у Його Царстві—раю. Якщо ж ні,то будеш у пеклі, де будуть страждати усі грішники та безбожники. Подумай про це. Де і будеш ти? Де буде твоя мама, твоя дитина, твій коханий і де будеш ти? Де б ти хотів бути? Є ключ– молитва покаяння. Приєднуйся, помолись коротенькою молитвою, якою моляться зараз тисячі людей, і отримаєш прощення гріхів, спасіння та життя вічне з Ісусом Христом!

«Господь Ісус! Я дякую Тобі за те, що Ти прийшов на землю, щоб спасти мене!

Я дякую Тобі за те, що Ти так сильно полюбив мене, що пробачив усі мої гріхи і беззаконня.

Я визнаю, що я був грішною людиною, але сьогодні я вірю, що Твоя кров омиває всі мої гріхи і переступи і звільняє моє життя від прокляття та смерті!

Я визнаю Тебе моїм Спасителем, Господом і Богом! Увійди в моє серце, в моє життя, живи в мені і будь Господом моєї долі.

Ти мій Спаситель і моє Життя! Дякую Тобі за те, що Ти не лише вмер за мене та за мої гріхи, але й воскрес, щоб оправдати мене і зробити мене новою людиною, наповненим життям, праведністю, миром і радістю.

Ти мій Бог! Амінь!»

Тепер, ти– Божа дитина! Молись до Нього, читай Біблію, якщо ти раніше не розумів нічого, то спробуй тепер, і побачиш, що вона буде відкриватись тобі і буде зрозумілою для тебе. Знайди церкву і ходи туди, щоб зростати духовно. Живи з Богом. Побачимось на небесах!