Поїздка у село

Зазвичай, щоб кудись поїхати я мушу думати 3-4 дні, виношувати в собі ідею, обдумувати її, і потім з величезним ваганням та трепетом я приймаю рішення захотіти кудись поїхати. Хоча мій Ілля не такий, він як то кажуть "легкий на підйом", а я ні. Цього разу було все зооовсім не так. Захотілося мені в село, до баби, от ми взяли з Костиком і поїхали, залишивши тата Іллюшу вдома. Хоча, ми його потім викликали нас забирати. Їхали ми автобусом, ето ужасно, і було досить комфортно, хоча малюк не спав і цілу дорогу сидів як манекен дитини :)

Давно вже я не була в себе в селі, така ностальгія ммм. Пригадую, як була мала, то постійно була в селі, ми їздили щовихідних, і на канікулах усіх я була там. Дітей на нашій вулиці не було, були лише я і брат (Вова, двоюрідний) і сусідки Єва та Свєта. А тепер там стільки дітисьок, не встигли ми вийти на вулицю, як нас уже оточило четверо дітлахів.

Можливо хтось не має села і не знає, але це зовсім інший світ, там панують інші цінності, у людей інші пріорітети. У сусідки двоє малюсіньких дітей, господарство (свині, качки, кози і величезна собака), город і хатні клопоти і вона все встигає, звісно у неї не нафарбовані нігті і не вищіпані брови, і вона не сидить в інтернеті весь свій вільний час, якщо він у неї є, та незважаючи на це вона задоволена життям, і є досить оптимістичною.

Потрапляючи у таке середовище починаєш розуміти цінність часу, цінність гарячої води з крану, цінність пральної машини-автомат. Побачивши сусідських брудних та нерозчесаних дітей, розумієш, що головне не те у, що вдягнена дитина, чи Адідас це чи ні, а те, чи чиста вона і чи охайна. Усвідомлюючи, що в селах люди живуть лише на те, що вони власноруч виростили або заробили господарюючи, починаєш розуміти цінність копійок, які ми по приходу додому кидаємо на тумбу, адже вони заважають у кишені. Люди ходять обтрушують яблуні і мішками здають яблука у пункти прийому по 30 копійок за 1 кілограм!!!!!! Де таке бачено? Виходить, що один мішок яблук вартує всього лиш 9 гривень. Я своїми очима бачила, як один чоловік (підозрілої зовнішності, мабуть п'є) вивіз мішків з десять яблучок. А яблука такі соковиті та смачні. Сумно.... сумно... але є й купа радощів і позитиву, чесно, таке завжди є! :)

Можна поставити "галочку" у своєму списку "Що потрібно зробити", адже у моє село ми з'їздили.
Ось декілька фотографій:

Ви тільки гляньте на ці чудові колінка! :)

Качечки, одна так класно купалась в тазіку, аж самій захотілось :)

Не хоче фотографуватись

Я з бабцею і з братом Вовою (гордість родини, майбутній "врач")

От такі наші пригоди в селі Довгошиї.