Садок, спання та рукоділля

Кості уже два роки. Вау. Наприкінці літа ми стояли перед серйозним вибором: віддавати малюка в садок чи ні. Звісно, я ще до його народження знала, що не віддам дитину у дит.садок до 3х років. Але спокуса була велика. Двохріччя- це важкий період у вихованні, з Божою допомогою справляємось.
Нещодавно зрозуміла, що наші помилки мають довгий слід. Дякувати Богу у вересні відлучили малого від "циці" і почали його заколисувати в колисочці (нарешті за два роки дитина спить в своєму ліжку!!!!). І от почалося: "Мама, ам-ам", "Мама, пити", "Мама, мити ручки". Я як наївна матуся почала виконувати усі ці прохання, ніби-то турбуючись про дитину. А він таки- малий маніпулятор. Я дала слабинку. Коли люляє Ілля такого нема, він просто мовчки засинає за декілька хвилин, а у мене "процедура" триває 10-15 хв. Ні-ні, я не скаржуся, я взагалі про такі сроки і не мріяла. Але для себе зробила висновок: Діти мають прекрасну пам*ять, і якщо мама хоч раз зробить помилку або "посуне" свої рамки та правила, то манюня неодмінно цим скористається і буде форсувати це далі.
Так от, про садок. :) Ми записалися на наступний рік. Я хочу бути учасницею життя своєї дитини, хоча б, до 3х років, а далі видно буде. Тому, я вирішила, щоб не відставати від одноліток, які ходять у садки, ми будемо вдома розвиватися. юху-ху! Сьогодні у нас відбувся перший урок з рукоділля. Дякую за ідею Ірі Антонюк та Ясічці. Да-да, ми робили "Барана" :)
Не думала і не гадала я, що Кості так сподобається клеїти. Він був у захваті, спочатку не міг дочекатися поки я того барана намалюю, потім поки виріжу, ну а от коли діло дійшло до намазування "Нєєєє" (саме так у нас звучить баранчик), то це був фурор. Костя створив сьогодні 3 баранчика... і хотів ще, але я вже не захотіла.
Ось декілька фото, було цікаво, навчилися та розважилися на славу.