Pages

24 листопада, 2014

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

збираємось, пакуємо все в пакети, коробки...
Панічно збираю усе, що має спогади. Розуміючи, що це все буде поховане назавжди. Час безпощадно втікає не залишаючи часу посидіти та порозглядати старі речі. Боляче пакувати все, що коштувало мало, але стало дорожчим за золото. Більше ніколи Костя не гратиметься музичною жирафкою і не гратиме в футбол дитячим м'ячиком з черепашкою. Він вже забув, що ні на хвилину не випускав з рук ось ту червону лопатку, та дуже плакав коли ми випадково її забули в мами. Одна частина мене хоче щоб не було хламу і непотрібних паперів і старих книжок, а іншій боляче викидати навіть папірець з каляками-маляками.
Так завджи, спаковуєш в коробку і намагаєшся запам'ятати, що і куди поклала, підписуєш, а потім просто не пам'ятаєш, що воно в тебе було. Сумно, покидати житло, район, місто.... сумно щось міняти... хоча можливо ці зміни на краще...