Pages

22 січня, 2015

Історія пастуха... Не просто завдання на ІНСТЕ


Здавалося, що небо це давно прочитана книга для молодого пастуха. Ні я не астролог і не той, хто рахує зірки. Я був простим пастухом, сином пастуха. Та зорі знав усі, адже, що ще залишалось робити, коли лежиш та цілу ніч дивишся на безмежний зоряний простір створений Творцем. Кожна зірка чи то яскравіша, чи то тьмяніша вже знайома.
Та одна, яку не забуду ніколи з'явилася мені. Зірка царя, що осяяла серце, здавалося загорівшись раз вже ніколи не погасне.  Побачивши її, ми знали, що щось незвичне трапилось. І не дарма, ангели звістили народження Сина Божого-- Царя та Воєводи, поводиря для усього Єврейського народу. Та що ж, Він лежав у яслах без Царської пишноти, без лоску та розкошей, безмовний та сповнений сили, могутній Бог, предвічний та святий, зодягнений у немічне людське тіло.
Та зірка не згасала, бо це був лише початок.
Пройшли роки, мрія малого пастуха про велике майбутнє так і не здійснилась. Хіба ж міг малий невідомий єврейський хлопчина стати відомим воєводою єврейського народу? Таке було лише з Давидом.
Та ось я-- римський солдат, в блискучому обмундируванні, на службі не у свого народу, хоч і не раб та все ж не вільний.
Служив я у Капернаумі у сотника.Чоловіка, який все життя був одягнений у важкі військові обладунки, та серця свого не втратив. До кожного він ставився людяно та дружньо. Його вірний слуга захворів та вмирати вже мав, та звістили йому, як Нааману про пророка Єлисея, про Ісуса, що чуда чинив. "І послав він до Нього  юдейських старших, щоб прийшов і вздоровив його" Лк 7:4. Сотни чекав, хвилювався, це було видно по його словах та діях. -А що як Він не прийде? Що, як я не достойний, щоб Той, Хто зціляє, оживляє, примножує їжу та пиття не захоче йти в мій дім...? Скажи.... Скажи Йому, -- звернувся він до мене, -- Що я не достойний, щоб Він прийшов під мою стріху.... Та хай промовить "лише слово, -- і раб мій одужає. Лк 7:6,7
"Що ж це був за Ісус, що про Нього так багато говорили? Хто Він чи чудотворець, чи лікар, чи простий чоловік, що Бога боїться, а може той самий народжений Божий Син?" Такі дуки недавали мені спокою, я не йшов, я летів на зустріч з Ісусом. "Який Він?-- думав я,-- одягнутий у білосніжну одіж, чи сяють Його очі святістю?" Прийшовши, я побачив простого чоловіка, доброго, сильного та смиренного, який здавалося і "очеретини не надломить"
Почувши слова сотника переказані мною, "Ісус здивувався, і, звернувшись до натовпу промовив: "Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" Лк 7:9
Коли я повернувся додому раб був вже здоровий, та не лише раб, і я був іншим.
Я чув про Нього знову і знову. Він велів нікому  не казати, та слава від чудес йшла швидко. Він був дверима та прихистком для знедолених, лікарем для хворих, надією для тих в кого надію забрали, Він любив....
Я чув про Нього знову. Посеред ночі нашому загону доручили привести батьків чоловіка, що сліпим народився, а тепер став зрячим. Вони сказали що нічого не знають, бо боялись. Та в серці вірували в Христа, що чудо вчинив, зцілив їх сина. Я бачив як хлопчину відпустили, як він кинувся в обійми матері та вперше побачив її обличчя, сиве волосся та зморшкуваті руки. Я бачив, як він плакав та цілував своїх батьків... а потім прийшов Христос і запитав: "Чи віруєш ти в Сина Божого?"-- "Хто ж То, Такий, щоб я вірував в Нього?" Промовив до нього Ісус: "І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою-- то Він." А він сказав: "Я вірую, Господи."
Мабуть, ці слова ми сказали разом. Не знаю де та віра взялась у мені, чи там у хліві... чи коли говорив з Ним... та я вірив... Хотілося підбігти, вклонитись і служити Йому завжди.... та служив я іншому....
Нашу сотню відправили в Самарію на декілька місяців, весь час я думав про Месію... чекав зустрічі з Ним, та коли вертався на окаїні Єрусалиму, на горі Голгофа я побачив Його-- без пишноти та величі, коронованого у терновий вінок-- Царя Юдейського, розп'ятого та все ж сильного та смиренного, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: "Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!"  Коли мій сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: "Дійсно, праведний був Чоловік цей!"

Усі, хто стрічались з Ним не лишались не зміненими. Він Той, Хто по-людськи розуміє наші немочі, невдачі та хвороби та божественно їх вирішує.
Тепер я свідчу, церкво, що цей Чоловік був праведний, Він звільним мене від ярма повинності та дав ярмо своє. З того часу я служу Йому, звіщаю Його слово по містах Юдейських, щоб усі знали, що Той, Кого я бачив у яслах, по дорозі в Капернаум, біля джерела Силоамського та на хресті є Син Божий, Помазаник-- Христос спаситель світу від гріха, досконала людина і Бог, Слово, що стало плоттю, мій Господь Ісус Христос!