Господство Ісуса

Господь– це пан!

Якщо ми визнаємо, що Ісус– наш Господь, якщо визнаємо Його господство над нами, то чи добрі ми раби? Чи скаже нам наш Пан в кінці життя: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим посталю тебе, – увійди до радощів свого пана!» (Мт.25:21)

Чи вірний я раб? Чи корюся я своєму Панові? Чи виконую я Його волю?

Наш Пан сказав: «Люби Господа Бога свого усім серцем своїм…»Ну звичайно ми Його любимо, та от чи усім серцем?

Наш Пан сказав: «Люби ближнього свого, як самого себе…».

 Пасажир в автобусі, продавець в магазині, одногрупниця, або співробітниця-пліткарка– це ближні наші. Бажай йому того ж, що і собі, думай про нього як про себе, молись за нього як за себе. Ну то як, любимо?

Наш Пан сказав: «Любіть ворогів своїх, багословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…»Любіть, а не гнівайтесь, благословляйте, а не обдумуйте хитрі плани їх поразки, творіть добро і моліться, а не пліткуйте і осуджуйте.

А ще, наш Пан сказав: «Будьте святі, бо Я святий». Він багато чого нам заповів та дав нам утішителя Духа Святого, для наставництва та допомоги. У Ньому ми можемо встояти, якщо прийде спокуса та можемо виконати Його слова.

Давайте будемо святими, адже Ісус– наша Праведність, Святість і Життя. Давайте будемо жити для нашого Пана Ісуса Христа, щиро служачи Йому, щиро прославляючи Його. Давайте будемо вірними Йому у тому, що Він нам дав, використовуючи та примножуючи це для слави Його, і, щоб в кінці ми могли сказати: «Я змагався добрим змагом свій біг докінчив і віру зберіг» (2 Тим 4:7) і щоб на небесах Ісус вручаючи нам вінця сказав: «Молодець!».

Оксана Ковальчук

Шлях людини

Говорячи людям про Христа ми часто говоримо: «Твоє життя зміниться. Бог виконає усі твої мрії і бажання.» Та чи дійсно це так? Хто і чиї бажання має виконувати, хто і чию волю повинен здійсняти? Ми Божу волю, чи Бог нашу? Чи зобов’язаний Він виконувати наші прохання, мрії, зціляти нас, давати нам процвітання? Звісно ні. Він нікому нічого не зобов’язаний робити, адже Він Господь—суверенний, досконалий, всемогутній Владика усього. Йому навіть не обов’язково було нас спасати…але Він полюбив нас, бо така Його природа, і пообіцяв не нищити, а спасти, а раз пообіцяв то виконав, бо Він вірний.

Здавалося б, людина ходить в церкву, стабільно молиться, читає Біблію, жертвує, а процвітання не приходить, а зцілення бариться, відповідей на молитви немає. Можливо іноді ви питаєте: «Чому в невіруючого сусіда і бізнес процвітаючий, і машина і дача? А інший сусід безбожник живе та й горя не знає, а ще один алкоголік: п’є по-чорному, але здоров’я має відмінне…» Відповідь як завжди у слові Божому: Псалом 72:2-9, 15-28 «А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає! Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!»

Нехай не буде у вас лихих думок. Адже у кожного свій шлях (до спасіння, яке можливе тільки через Ісуса Христа), хоча йдемо ми в одному напрямку—до вічності. І потім кожен дасть відповідь. Памятаймо, що написано у посланні до Римлян 8:26-28 «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.»

 Не варто заздрити і бідкатись, не потрібно осуджувати і нарікати, треба бути вірним до кінця. Служити Господу усім чим можеш, безперестанку молитись, думати про небесне, а не про плотське, звіщати Євангеліє та любити Бога усім серцем своїм, чекаючи коштовного, нетлінного спадку, який дарований нам у Христі Ісусі Господі нашім. Ось така Його воля. Давайте жити на землі для Його слави. Алілуя!!!

Oксана Ковальчук

22.07.2011 Нашому Костику 2 роки!

Сьогодні ми святкували день народження Кості, він уже великий, йому аж 2 роки. Люблю аналізувати події, часто прокручую в пам'яті події минулого. От і сьогодні згадувала нашу історію. Ніколи не думала, що коли завагітнію то мене буде "тягнути" на солоненьке чи кисленьке, але так і було. Пригадую день коли зрозуміла, що я вагітна, я дуже хотіла оселедців, цілий день марила ними  і мріяла про солонючий оселедець...ммм Вмовивши Іллю піти в ТамТам я "кулею" полетіла в рибний відділ і ледь втрималась, щоб не відкрити коробочку прямо біля вітрини. Парадокс, адже рибу я не люблю і ніколи особливо не надавала їй перевагу. Ще пригадую, як взимку з'їдала по кілограму зелених яблук в день, і лимони, о, лимони...

Смішно дивитись на фотографії перших місяців вагітності, ще нічого видно не було, а я вже видувала пузо і робила "важний" вигляд :) 

Пам'ятаю як здала аналізи в ЖК і мене поклали в лікарню з діагнозом "загроза переривання вагітності", було дуже страшно, та все минулося, слава Богу! Провівши 2 тижні в лікарні я зрозуміла, що треба відпочивати :)
Шкода, але я не записала коли малюк вперше штовхнувся, коли вперше відчула його рухи. В так моменти здається, що будеш цю мить пам'ятати завжди, але на жаль, які б вони не були чудові вони все-рівно стираються з пам'яті. Пам'ятаю як на малюка нападала "гикавка" і він ікав в животі. А ще він дуже ворушився під час проповіді в цекрві, особливо коли спікером був пастор, тьотя Лєна та Світлана Михайлівна. Чому, не знаю. 
А ще пригадую, як в останні місяці вагітності я постійно говорила Іллі, щоб ми кудись поїхали, бо потім не зможемо, і ми виїхали на шашлики-барбекю в Прилуцьке, не знайшовши достойного озера ми розташувались біля дороги біля так званого озера-калюжі. :) 

М'яска попоїли на славу, а потім...

Пам'ятаю як 22 липня прокинулась в 6 ранку від того, що злегка поболював живіт... дуже злякалась, адже зрозуміла, що ПОЧАЛОСЬ. Терпіла до 8 і тоді почала будити Іллю. Добре, що сумки були зібрані ще на шостому місяці вагітності, то залишилось тільки добряче помолитись і виїзджати. Начитавшись про стрімкі пологи та про те як дітей родять у машині, ми поспішили в Роддом, о 10 ранку вже були там. Іллю відправили додому, а я залишилась в родзалі. Усвідомивши, що через декілька годин я стану мамою і  буду годувати дитя грудьми і не зможу їсти фрукти, я запанікувала і замовила Іллі по 1 кілограму яблук-паперівок та абрикосиків. Картина: схватки-схватки->їм паперівку-> схватки-> паперівка->абрикос->схватки... і так тривало поки я це все не з'їла. :) Далі було дооооовго і бооооляче... про це історія промовчить, а потім в 23:45, вуаля: народився Ковальчук Костянтин Ілліч, наш улюблений синочок з вагою 3470 кг та довжиною 51 см. Алілуя!!!

Ось такі материнські спогади в день народження сина. Дякую за все Господу Богу!!

Перший пост -- 1--

Отримавши диплом магістра я всім говорила, що починається нове життя. а що, так воно і є. Нове життя, чистий листок... чому б не почати блог. У віці 22 років я маю сім'ю: чоловіка та сина, завершила університет, а саме головне, що я Божа дитина. Кожен день є надзвичайним, повним різних подій, звичайно не надто визначних і яскравих, але все-рівно вони варті уваги, варті, щоб їх пам'ятали. По змозі записуватиму свої думки, переживання, новини. 

Let's start!