The Conference| Конференція

It seems to me that аll have written their impressions about the M F G conference in Ukraine, except myself.
I'm thankful to God that He gave me an opportunity to be present at those blessed days. Before the conference I've asked God to help me spend time in His presence and in His word, and He answered me: "Why aren't you going to the conference?" At that time I wasn't sure that I'm going. But then I was invited to translate, and bingo!!!!
The general impression is: this was a real fellowship! I enjoyed time spent with my friend Olya (her blog) talking, lots of people from England and Netherlands (you are great people) and had amazing quiet time with God.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Здається, що вже усі поділилися своїми враженнями від конференції M F G в Україні (крім мене).
Я вдячна Богу, за те що Він дав мені змогу бути присутньою там. Перед конференцією я просила Бога допомогти мені проводити більше часу в Його присутності, в Його Слові, і Він мені відповів: "Чому ти не їдеш на конференцію?" В той момент я не думала, що їду, але з часом мене запросили перекладати і вуаля!!!
Загальне враження: це була справжня співдружність (спілкування наповнене сенсом)! Я чудово провела час спілкуючись з подругою Олею (ось її блог, якщо ви ще не бачили натисни сюди). Також спілкувалась з безліччю людей з Англії та Голандії (це чудові люди) і проводила неймовіний час з Богом.

Friday concert

I had great roommates both Ukrainian and English and one a bit canadian ;), with whom we talked, and cool mums shared their motherhood experience, it was so helpful.
Our guests showed us amazing example, God surely worked throug them. It was great to worship in spirit and in truth and receive revelatinons throug message and Bible.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Також, я мала чудових сусідок по кімнаті, як українок так і англійок і одна була навіть трохи канадкою :). Ми розмовляли з ними, а класні мамочки ділились своєю материнською мудрістю. Час проведений з користю!
Наші гості показали нам класний приклад, і можу сказати впевнено: Бог був з нами! Це були чудові дні поклоніння в дусі та істині, дні неймовірних откровінь через проповіді та через Біблію.

The whole groug of people

A special gratitude to Nicola Armstrong, she secretly presented me with a book "Ordinary mum extraordinary mission" (I've already read one third of it) I just love it, it's about finding and seeing God's mission in our everyday lifes full of routine. This book is so interesting, that i wanted to translate it, but i'm not promising anything. :)
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Особлива подяка Ніколі Армстронг, вона таємно подарувала мені книгу "Звичайна мама з незвичайною місією" (я вже вдолала одну третю) ця книга дуже класна. Вона про те, як побачити і зрозуміти місію Бога для нас у нашому щоденному житті повному рутини. ммм класна книга. Аж захотілося перекласти... але поки не буду обіцяти.

the book from Nicola

Everything was great, I think it was a good strart for our relationships and our spiritual growth.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Все було чудово, і я думаю, що це був хороший початок наших стосунків та духовного росту.

School Tuesday: Графік поведінки/ The calendar of behaviour

Все менше й менше залишається моєї відпустки, і все більше й більше я думаю про школу та про навчальний процес. Але ще є дещо чим би я хотіла поділитись. Це-- календар поведніки, це "ноу хау" стало дуже корисним для виховання та навчання.

Декілька місяців тому на нашого Костю почали жалітися в садочку, що він не дуже добре поводиться. Взагалі він спокійний і не вредний, але дрібні хуліганства трапляються. Спочатку я дуже засмучувалась, читала йому довгі лекції про поведінку,  але це не давало результату. Тоді я почала шукати і Інтернеті, і знайшла декілька рекомендадцій як покращити поведінку дітей через ігри та цікаві придумки. От і  придумався мені такий собі календар.

 

Як його зробити:  потрібно розділити аркуш паперу на кількість 7 стовпчиків (тобто 7 днів тижня), перша горизонтальна лінія для назв днів тижня, а далі 4-5 ліній залежно скільки днів у місцяці.

Як це працює: я чіпляю ці графіки на холодильник. Умова така: є 2 типи позначок усміхнене личко і сумне. Якщо дитина поводиться добре то заробляє хороше усміхнене личко, а якщо погано, то відповідно-- сумне. Якщо дитина протягом 7 дні отримує хороші личка, то отримує нагороду: подарунок, приз або похід кудись. Засіб похвали залежить від батьків та домовленості з дітьми. 
На графіку можна також позначати особливі дати, дні народження, свята або вихідні, це допоможе дитині звикнути до поняття календар, а також вивчити дні тижня.

Ось декілька фото наших календарів:

Ледь не забула, метою створення календаря було виправити поведінку і прослідкувати коли Костя вредний. І в нас це вийшло! Костіна поведінка покращилась, скарг у садочку немає і вдома він поводиться значно краще.

School Tuesday/ Школа: графік поведінки/ The calendar of behaviour

There's not so much time left before my work gets started. So, I wanted to share one thing which is very useful for parenting. That's the chart of behaviour.

A couple of month ago we were told complains about our son's behaviour at the kindergarten. He wasn't very bad, but he was naughty and it bothered me a lot. After some days of frustration and not knowing what to do I've decided to browse the Internet (how could people live without it?) and I've found some recomendations how to improve the child's behaviour and I made a calendar.

The required materials: paper, coloured pencils or markers, ruler (I didn't use it), patience and consistancy.
Here how it looks:

How you do it: divide the paper on the amount of days in a month. One paper is one month. The vertical columns are days of the week, the horisontal columns are the weeks.

How it works: After having done this chart, stick it to the fridge and tell your child, that you will summarise each day in the evening and draw a face on the chart. There are two kinds of faces (only 2, there's no middle behaviour) good or bad. The rule is: If the child gets all happy faces for 7 days he gets a present or a chance to go somewhere. You may choose the appreciation yourself, or let it do to your kid.

You may also mark special days, birthdays or days off on the chart, it will help your child to learn the days of the week and to understand how the calendar works.
Here are some pictures of our calendars. Oh, I've almost forgotten: my point is: this calendar is really working, my son's behaviour's improved.

School Tuesday/Школа: Math lessons

Hi, I'm still on my summer break there are 17 holy days of vocation , I don't really want to post school plans or whatever's connected to school, besides I haven't even thought what I'll teach about this year. But I understand that my son's turned 5 and we are aproaching to school age, so we need to prepare. We need to learn how to count and read (at least we'd better learn the letters). He is more eager to learn the numbers than the alphabet, but I'm cool with it. He likes numbers, so we do a lot of counting activity while walking on the street. I usually ask him to count how many cars are parked near our house, or how many air conditioning systems are there on our house (we live in block of flats). It's interesting and amusing. 

I'm sure that the process of learning should be exciting, not borring and should answer the demands of curious child. 

If my son likes counting more than reading I'm ready to teach him how to count and I'll focus on it more. 

So that's what we've done last Saturday and today (Tuesday, 5)

1.Math colouring. 
As we tried to combine useful with pleasant, we had to colour and to have breakfast. We were successful in both activities and everybody was pleased, especially me. :) 
Kostia really liked this activity, he had to colour the picture according the numbers, but it wasn't as easy as you think. There was some math too, he had to add or to subtract and than to find out what colour to use.

2. Learing signs "greater than'', "less than'' and "equals"

Family Saturday/ Сімейна субота: Хлопчик росте

Наш хлопчик росте. Нещодавно відсвяткували 5 років. Так радісно і водночас якось сумно. Так багато хочеться його навчити, розповісти, показати. Так сильно хочеться обіймати та цілувати. Але наш хлопчик росте, має свої запитання, обіймає, але через мить виривається з обіймів, бо соромиться.
Костя нарешті навчився кататись на велосипеді. Він спочатку дуже боявся, і коли Ілля відчепив маленькі колеска навіть не сідав на нього, але декілька днів тому він впевнено сів на велосипед і поїхав так, ніби вже їздив декілька років. А я вам що кажу, наш хлопчик росте.
*****
Our boy is getting older. We've just celebrated 5 years. These moments are joyful, but at the same time sad, because he is not that little puffy cute baby boy, but he becomes boy. There's so much I want to teach, show and tell him.  He has his own questions, he hugs, but only for a second and then runs away because he's shy. I love him.
Kostya can ride a bike now!  At first he was affraid, espessially when Illia took off the little wheels, he refused to ride it at all.  But few days ago he confidently set and rode it as he had been riding it for many years. I was surprised and content. That's what i'm talking about, our boy is getting older.

Покатались, погуляли, пограли в ігри, потім прийшли додому і годину смажили чебуреки. Костя допомагав від замішування тіста, до обсмажування нямок. І коли вже сідали до столу, я його запитала: "Що тобі сьогодні сподобалось найбільше? Те, як ти катався на велосипеді?", він подумав і сказав: "Ну це було добре, але найбільше мені сподобалось бути разом і готувати їсти".
Не важливо як, неважливо коли і скільки, головне проводити час разом як сім'я.

After riding a bike we went home and cooked supper. Kostia was helping a lot, he always helps me, I apreciate it. While eating supper I've asked him whether he liked to ride a bike and he answered: "It was good, but I liked being together." That's so sweeeet.

Loving your child on purpose

God has given  me a gift to be a mother. I've got the most precious and wonderful present-- a child. I'm grateful for it. To be honest, it's not always easy to raise up a son, sometimes it seems that I'm the worst mother ever lived on Earth, but those moments clear away very quickly. Why is it so? Maybe because I worry so much, or maybe I know a little about raising a child. I don't know. The thing I know for sure is that noone knows, but we learn how to be good mothers, how to discipline or to encourage our children.

There was a period in my life, when I was too strict with my son, I was always angry with what he did, I was constantly telling him to stop doing this or that. I caught myself thinking that I was so strict because I was afraid that something would go wrong and I would fail to bring him up properly. At that moment I realised that I was extremely confused mother. And God told me something what became a big revellation in my life. He said: "Just don't be affraid. Don't discipline him because of fear, but raise him, discipline him and take care of him because of LOVE! Don't be affraid, just love!" Wow, isn't it a great revellation?

must love our children, even when they are naughty and do what we don't like. Once we've given our lives to Jesus, we are worriesfree people.
So, here are the steps, how to love our children on purpose, even when we don't feel like so, or if they don't behave like being loved.


1.  Be on his side. You are the closest person for your kid, your task is to protect and to secure him. Never punish or lecture him in public, do it at home, choosing the right words. Try to listen to his variant of the story, then make a decision what to do. Speak about both situations, explain the right way. You shouldn't pamper or close eyes on obvious things, but in the same time be just and loving.

2. You're a parent, so don't misbehave. I mean that you're a grown up person, who graduated school, college or university, and you can't explain things without yelling and being angry? When your child does something wrong, the first thing is to take a deep breath, count to ten (I know it sounds childlish, but why not), think and after this react. Wouldn't be much easier to do things right and not to fix them afterwards.

3. To buy doesn't mean to love. I'm not saying that presents are bad, or that you shouldn't give our children toys. I'm saying that any toy will replace time spent together as a family. Our son has so many toys, especially the cars, but he never plays with them, he picks one or two and then asks me or anybody who's not busy "Will you play with me?". To love means to spend time.

4. Family time is important. A couple of years ago we used to have "family days", we used to put all our "important" meetings and works away, turned off the computer and cell phones and just spent time together going to the park, playing at home, talking. That was wonderful time. Unfortunatelly, we don't do this now. I'm going to restore this tradition. I think the older the child grows the more qualitative time we should spend together, because it binds the family together, it gives longlasting memories. I have strong belief that eating breakfast or dinner together, spending holidays together, playing games are not old-fashioned activities, this is what prints in our hearts and minds and brings big fruit of love and respect.

5. Never compare your child to other's even to siblings. When our children misbehave we are frustrated, because it wasn't planed, we've never dreamed about this, we've never noticed other kids to behave like that. The next thing which comes next is comparing, but as for me, it's completely useless. My child is special, God has created and given him his own temper and character, and if he does something wrong I will teach him the right thing, my sadness or disappointment will not help at all. But if I encourage him, if I show him the way he will do his best. Don't discourage him and ruin his confidence by words, be patient.


6. Be an example. Remember, the child will behave and react like parents do. He will say things like you do. Be the model to follow. It's hard, because it takes pains to controll yourself and to work on your own habits. You shouldn't watch after your child but after yourself too. At first you will make something on purpose but after a while it'll become a good habig. We never forsed our son to read the Bible, but he loves reading it, I'm sure it's because he always sees  my husband reading it, and he often asks him to read it aloud. I think it's the best example. Don't just еducate and bring up, but live the life you want your child to live in the future.

TO READ IN UKRAINIAN/ ЧИТАТИ УКРАЇНСЬКОЮ

Чим Ингрэм "Как быть мудрым родителем в безумном мире" Принцип 2. Подкрепляйте слова делами

Продовження книги по вихованню дітей.
частина 2.

Чтобы воспитание призводило эффект, мы должны подкреплять слова делами. Дети не станут строить свою жизнь на одних только словах и советах. Родители—их первый и основной пример для подражания, и они внимательно наблюдают за нашими качествами и поступками.

Истина– причем устрашающая– состоит в том, что ваши дети будут вомногом похожи на вас. Они последуют тем моделям поведения, которые переняли от вас. Поэтому, если вы хотите, чтобы ваши дети подражали Христу, то и вам нужно подражать Христу. Дети будут поступать не так как вы говорите, а так, как вы поступаете.

Від себе: Шановні батьки, задумайтеся, як ви поводитеся, як ви їсте, куди ви викидаєте сміття, як ви спілкуєтеся між собою, як ви вирішуєте конфліктні ситуації, так само буде робити ваша дитина. Якщо вам щось не подобається у своїй поведінці, то змініть це, адже незабаром діти це переймуть і будуть робити це так само.

Садок, спання та рукоділля

Кості уже два роки. Вау. Наприкінці літа ми стояли перед серйозним вибором: віддавати малюка в садок чи ні. Звісно, я ще до його народження знала, що не віддам дитину у дит.садок до 3х років. Але спокуса була велика. Двохріччя- це важкий період у вихованні, з Божою допомогою справляємось.
Нещодавно зрозуміла, що наші помилки мають довгий слід. Дякувати Богу у вересні відлучили малого від "циці" і почали його заколисувати в колисочці (нарешті за два роки дитина спить в своєму ліжку!!!!). І от почалося: "Мама, ам-ам", "Мама, пити", "Мама, мити ручки". Я як наївна матуся почала виконувати усі ці прохання, ніби-то турбуючись про дитину. А він таки- малий маніпулятор. Я дала слабинку. Коли люляє Ілля такого нема, він просто мовчки засинає за декілька хвилин, а у мене "процедура" триває 10-15 хв. Ні-ні, я не скаржуся, я взагалі про такі сроки і не мріяла. Але для себе зробила висновок: Діти мають прекрасну пам*ять, і якщо мама хоч раз зробить помилку або "посуне" свої рамки та правила, то манюня неодмінно цим скористається і буде форсувати це далі.
Так от, про садок. :) Ми записалися на наступний рік. Я хочу бути учасницею життя своєї дитини, хоча б, до 3х років, а далі видно буде. Тому, я вирішила, щоб не відставати від одноліток, які ходять у садки, ми будемо вдома розвиватися. юху-ху! Сьогодні у нас відбувся перший урок з рукоділля. Дякую за ідею Ірі Антонюк та Ясічці. Да-да, ми робили "Барана" :)
Не думала і не гадала я, що Кості так сподобається клеїти. Він був у захваті, спочатку не міг дочекатися поки я того барана намалюю, потім поки виріжу, ну а от коли діло дійшло до намазування "Нєєєє" (саме так у нас звучить баранчик), то це був фурор. Костя створив сьогодні 3 баранчика... і хотів ще, але я вже не захотіла.
Ось декілька фото, було цікаво, навчилися та розважилися на славу.

Как быть мудрым родителем в безумном мире. Чип Ингрем Частина 1

Дорогі мамочки, читаю прекрасну книжку і вирішила потрохи конспектувати і викладати премудрості у блозі. Знаю, що не у всіх є час прочитати величезну книжку, а декілька сторінок в блозі можна і читнути. Книжка просто золото!

Частина 1

Глядя на современную культуру, очень легко допустить, чтобы главным мотивирующим фактором в воспитании стал страх. Напуганные потенциальными опасностями, многие из нас зацикливаются на том, чего мы не хотим для наших детей: «Не хочу, чтобы он стал наркоманом!», «Не хочу, чтобы она начала половую жизнь!». Мы скованы страхом, зачастую выстраиваю чрезмерную оборону вокруг детей.

Мы легко теряем ориентир и стремимся в первую очередь избежать опасности, вместо того чтобы воспитывать в детях силу характера. Ведя себя так, ми акцентируем внимание детей на том, что плохо чего им нельзя, но умалчиваем о хорошем. Дети привыкают полагаться на нас, чтобы мы защитили их от этого злого мира, и так и не осваивают навыков, необходимых для активной самостоятельной жизни в уповании на Бога.

Нажми, щоб читати далі