Сімейна п'ятниця/ Family Friday

Цей тиждень виявився не легким. Мої хлопці похворіли. Дивно, але чомусь, вони майже завжди хворіють разом або по черзі. Мені навіть довелось відпрошуватись з роботи в четвер та п'ятницю. Вирішивши, що ми супер-лікарі ми Іллю лікували без лікаря і самі собі призначили ліки-- противірусні таблетки. "Пічкали" його 4 дні + чаї з парацетамолом і це не давало ніякого результату... на 5й день ми запідозрили що мабуть ми щось не так робимо. :) таки так, викликали лікаря і вона назначила антибіотик. :( 
А Костя взагалі рвав, тому думали, що отруївся, а потім почало запухати око і боліти горло, тадааааа-- парагрип :( 
Як каже одна моя колега: "У кожному мінусі є свій плюс". Хоча хлопці хворіли ми добре проводили час. Я бігала з чаями-липами, прибирала і робила полоскання для горла і очей.
і сьогодні Кості вже легше, дякувати Богу, Ілля вже також оклигує.
Такі моменти нагадують, що важливе, а що ні, що серйозне, а що не дуже. Іноді ми забуваємо про це. Слава Богу за все. 

This week wasn't easy for me. My boys got ill. It's weird, but they usually get sick together or in chain. I had to stay at home on Thursday and Friday. WE've decided that we were smarter than doctors and we've treated Illya by ourselves, but all pills we gave him had no use, and he felt even worse, so on the fifth day we called for doctor.
At first Kostya was throwing up, and we thought that he had problems with stomach, but then he had eyeache and sorethoat, and we've found out that it was a very bad cold. 
As my colegue usually says: "There is something possitive in all negative", so I agree. Though my boys were sick we hung out together all the time. I was rushing around the flat and bringing them hot tea and eyes and throat rising micstures.
Thanks God, Kostya feels better today, and Illya is recovering.
Such moments remind us what is important and  what is not, what is serious and what is rubbish. Sometimes while running and doing "important" things we forget about precious and really valuable things. 
Glory to God for everything!!!

 "Родитель- это самая трудная профессия, только никто к этому не готовит, никто не 

предупреждает что будет так..."

 з фільму "Я и Марли"

Іноді задумуюсь наскільки важко бути батьками. Це неймовірно важка та відповідальна праця.

На минулому тижні наш Костя дуже захворів. Все почалася з кашлю, він несподівано почав кашляти зранку, в обід почалась температура та дуже почервоніло горло, а потім підтягнувся і насморк. На додаток до цього ще було і розлад шлунку. Як кажуть «усе на кучу». Коли почалась температура, я її не збивала, адже хотіла щоб організм сам боровся з вірусом, а коли діло дійшло до ночі, то ми звісно дали малому «Панадол» (дали, це м’яко сказано, точніше буде сказати – впихнули), але температура не збивалася, цілу ніч дитя було гаряче, хоча і міцно спав. На другий день все те ж саме, але від високої температури набрякли лімфовузли на шиї. Як виявилось, наша дитина не сприймає ліки «Панадол» , а ні свічки «Парацитамол», йому допомагає лише «Нурофєн».

Коли хворіє дитина, це проблема для усієї родини. Спочатку я дуже переживала, не знала, що робити. Я налякалась так, ніби це перша наша болячка, і ніби малому не 2 роки, а 2 місяці. Хм, ну мабуть це нормальна реакція… Коли зрозуміла, що Костя захворів я не мала змоги помолитись, бо постійно бігала і щось робила. Error, Error, Error. Чому було відразу не помолитись. Знайшовши час, я помолилась до Бога, розповіла Йому свої проблеми та переживання, і за Його обітницею на мене зійшов Мир Божий, що вище усякого розуміння. Я стала «тверезо» оцінювати ситуацію, мудро та спокійно думати та приймати правильні рішення.

Не знаю, що роблять мамочки без Бога. Страшно уявити, що робиться у них в голові та у серці, коли їх дітки хворіють. У мене ж все стало на свої місця. Добре, що у мене є Бог, і я можу покластись на нього, та довірити Йому своє дитя. Алілуя!

Так ми воювали з бацилою 3 дні. А на четвертий, температура зникла, від насморку залишились залишкові явища.

Материнство–це не лише опіка, любов та ласка, але й величезна відповідальність. Ми несемо відповідальність за дитя, яке нам довірив Бог. Саме ми відповідальні за те, як дитя перенесе хворобу. Коли я прокинулась о 4 ранку від того, що Костя в гарячці, я хотіла дати йому жарознижуюче, але прочитавши інструкцію, що ці ліки можна давати з інтервалом 6 годин, я вирішила їх не давати. Адже побічні ефекти від ліків страшніші ніж гарячка, яку можна збити і іншим методом. Це відповідальність: дати чи не дати ліки, давати чи не давати антибіотики…Потрібно просити в Бога мудрості.

Як висновок, цієї нашої «пригоди», я зрозуміла, що можна закінчити школу з відзнакою (це не про мене), можна вивчитись в університеті і здобути степінь Магістра, можна прочитати безліч книг, та все одно, МАМОЮ ми вчимось бути доти, доки не виростуть наші діти, а далі нова наука—бабуся.