Чи любиш Ти мене?

Коли череда подій наступає, і все ніби валиться на тебе і намагається задушити… коли невдачі оточують тебе густим туманом і вже не видно ні надії ні променів змін… коли руки втомилися боротися, а очі вже не мають сил плакати… тоді тихенький голос сумніву шепоче тобі: «Бог тебе не любить… Ти не особливий…Він тебе забув…» Чомусь цей тихий голос звучить переконливіше за гучномовці, та за втіхи найближчих… чомусь цьому голосу ми віримо і постійно повторюємо його слова «Бог мене не любить», чомусь повторюючи це і сотні разів прокручуючи це в голові великі краплини сліз капають з очей, та ми все рівно повторюємо «Бог мене не любить», продовжуючи запитувати себе і прокручуючи усі ситуації та невдачі знову і знову в своїй голові.

Та це не так, тепер я точно знаю.

Пам’ятаєш, був цар Давид, що мусив покинути державу, своїх жінок і дітей, тікаючи від свого сина Авесалома?

Пам’ятаєш Даниїла, що був кинутий у піч, а потів у яму з левами?

Пам’ятаєш Самсона, що був зраджений жінкою, позбавлений сили та гідності та був ув’язнений?

Пам’ятаєш Іллю, що тікав від цариці, та сидів при річці і чекав їжі з небес?

Пам’ятаєш Йосипа, що був неодноразово зраджений братами, управителями, однокамерниками?

Пам’ятаєш Йосипа і Марію, що були не прийняті на нічліг?

Пам’ятаєш Івана Хрестителя, що був страчений?

Пам’ятаєш безгрішного Ісуса, що був розп’ятий?

Пам’ятаєш апостолів, що помирали мученицькими смертями?

А тепер згадай себе… А тепер ще раз пригадай усі ситуації, що нависли над тобою… усіх хто тебе образив, потоптався по тобі, усе, що втомило тебе і не дає сили дихати… пригадай, і усвідом:

Ми знаємо усіх цих героїв не лише через їх страждання, а через БЕЗМЕЖНУ ЛЮБОВ БОГА до них.

Бог беріг кожного з них, виливаючи на них свою любов. Саме через це, кожен з них вийшов з усіх ситуацій переможцем.

 БОГ ЛЮБИТЬ ТЕБЕ. БОГ ЗА ТЕБЕ. А якщо Бог за нас, то хто проти нас? Якщо Бог тебе любить, то яка різниця хто тебе не любить? Божа сила являється в наших немочах, лише треба навчитись її проявляти, лише треба навчитись падаючи встати, лише треба пам’ятати, що Бог не дає випробувань, які б ми не могли знести…

І на кінець, пам’ятай:

Його любов до тебе «ніколи… не перестає!» 1 Кор.13:8.

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

збираємось, пакуємо все в пакети, коробки...
Панічно збираю усе, що має спогади. Розуміючи, що це все буде поховане назавжди. Час безпощадно втікає не залишаючи часу посидіти та порозглядати старі речі. Боляче пакувати все, що коштувало мало, але стало дорожчим за золото. Більше ніколи Костя не гратиметься музичною жирафкою і не гратиме в футбол дитячим м'ячиком з черепашкою. Він вже забув, що ні на хвилину не випускав з рук ось ту червону лопатку, та дуже плакав коли ми випадково її забули в мами. Одна частина мене хоче щоб не було хламу і непотрібних паперів і старих книжок, а іншій боляче викидати навіть папірець з каляками-маляками.
Так завджи, спаковуєш в коробку і намагаєшся запам'ятати, що і куди поклала, підписуєш, а потім просто не пам'ятаєш, що воно в тебе було. Сумно, покидати житло, район, місто.... сумно щось міняти... хоча можливо ці зміни на краще...

School Tuesday/ Школа: графік поведінки/ The calendar of behaviour

There's not so much time left before my work gets started. So, I wanted to share one thing which is very useful for parenting. That's the chart of behaviour.

A couple of month ago we were told complains about our son's behaviour at the kindergarten. He wasn't very bad, but he was naughty and it bothered me a lot. After some days of frustration and not knowing what to do I've decided to browse the Internet (how could people live without it?) and I've found some recomendations how to improve the child's behaviour and I made a calendar.

The required materials: paper, coloured pencils or markers, ruler (I didn't use it), patience and consistancy.
Here how it looks:

How you do it: divide the paper on the amount of days in a month. One paper is one month. The vertical columns are days of the week, the horisontal columns are the weeks.

How it works: After having done this chart, stick it to the fridge and tell your child, that you will summarise each day in the evening and draw a face on the chart. There are two kinds of faces (only 2, there's no middle behaviour) good or bad. The rule is: If the child gets all happy faces for 7 days he gets a present or a chance to go somewhere. You may choose the appreciation yourself, or let it do to your kid.

You may also mark special days, birthdays or days off on the chart, it will help your child to learn the days of the week and to understand how the calendar works.
Here are some pictures of our calendars. Oh, I've almost forgotten: my point is: this calendar is really working, my son's behaviour's improved.

School Tuesday/Школа: Math lessons

Hi, I'm still on my summer break there are 17 holy days of vocation , I don't really want to post school plans or whatever's connected to school, besides I haven't even thought what I'll teach about this year. But I understand that my son's turned 5 and we are aproaching to school age, so we need to prepare. We need to learn how to count and read (at least we'd better learn the letters). He is more eager to learn the numbers than the alphabet, but I'm cool with it. He likes numbers, so we do a lot of counting activity while walking on the street. I usually ask him to count how many cars are parked near our house, or how many air conditioning systems are there on our house (we live in block of flats). It's interesting and amusing. 

I'm sure that the process of learning should be exciting, not borring and should answer the demands of curious child. 

If my son likes counting more than reading I'm ready to teach him how to count and I'll focus on it more. 

So that's what we've done last Saturday and today (Tuesday, 5)

1.Math colouring. 
As we tried to combine useful with pleasant, we had to colour and to have breakfast. We were successful in both activities and everybody was pleased, especially me. :) 
Kostia really liked this activity, he had to colour the picture according the numbers, but it wasn't as easy as you think. There was some math too, he had to add or to subtract and than to find out what colour to use.

2. Learing signs "greater than'', "less than'' and "equals"

Family Saturday/ Сімейна субота: Хлопчик росте

Наш хлопчик росте. Нещодавно відсвяткували 5 років. Так радісно і водночас якось сумно. Так багато хочеться його навчити, розповісти, показати. Так сильно хочеться обіймати та цілувати. Але наш хлопчик росте, має свої запитання, обіймає, але через мить виривається з обіймів, бо соромиться.
Костя нарешті навчився кататись на велосипеді. Він спочатку дуже боявся, і коли Ілля відчепив маленькі колеска навіть не сідав на нього, але декілька днів тому він впевнено сів на велосипед і поїхав так, ніби вже їздив декілька років. А я вам що кажу, наш хлопчик росте.
*****
Our boy is getting older. We've just celebrated 5 years. These moments are joyful, but at the same time sad, because he is not that little puffy cute baby boy, but he becomes boy. There's so much I want to teach, show and tell him.  He has his own questions, he hugs, but only for a second and then runs away because he's shy. I love him.
Kostya can ride a bike now!  At first he was affraid, espessially when Illia took off the little wheels, he refused to ride it at all.  But few days ago he confidently set and rode it as he had been riding it for many years. I was surprised and content. That's what i'm talking about, our boy is getting older.

Покатались, погуляли, пограли в ігри, потім прийшли додому і годину смажили чебуреки. Костя допомагав від замішування тіста, до обсмажування нямок. І коли вже сідали до столу, я його запитала: "Що тобі сьогодні сподобалось найбільше? Те, як ти катався на велосипеді?", він подумав і сказав: "Ну це було добре, але найбільше мені сподобалось бути разом і готувати їсти".
Не важливо як, неважливо коли і скільки, головне проводити час разом як сім'я.

After riding a bike we went home and cooked supper. Kostia was helping a lot, he always helps me, I apreciate it. While eating supper I've asked him whether he liked to ride a bike and he answered: "It was good, but I liked being together." That's so sweeeet.

Сімейна п'ятниця/ Family Friday

Цей тиждень виявився не легким. Мої хлопці похворіли. Дивно, але чомусь, вони майже завжди хворіють разом або по черзі. Мені навіть довелось відпрошуватись з роботи в четвер та п'ятницю. Вирішивши, що ми супер-лікарі ми Іллю лікували без лікаря і самі собі призначили ліки-- противірусні таблетки. "Пічкали" його 4 дні + чаї з парацетамолом і це не давало ніякого результату... на 5й день ми запідозрили що мабуть ми щось не так робимо. :) таки так, викликали лікаря і вона назначила антибіотик. :( 
А Костя взагалі рвав, тому думали, що отруївся, а потім почало запухати око і боліти горло, тадааааа-- парагрип :( 
Як каже одна моя колега: "У кожному мінусі є свій плюс". Хоча хлопці хворіли ми добре проводили час. Я бігала з чаями-липами, прибирала і робила полоскання для горла і очей.
і сьогодні Кості вже легше, дякувати Богу, Ілля вже також оклигує.
Такі моменти нагадують, що важливе, а що ні, що серйозне, а що не дуже. Іноді ми забуваємо про це. Слава Богу за все. 

This week wasn't easy for me. My boys got ill. It's weird, but they usually get sick together or in chain. I had to stay at home on Thursday and Friday. WE've decided that we were smarter than doctors and we've treated Illya by ourselves, but all pills we gave him had no use, and he felt even worse, so on the fifth day we called for doctor.
At first Kostya was throwing up, and we thought that he had problems with stomach, but then he had eyeache and sorethoat, and we've found out that it was a very bad cold. 
As my colegue usually says: "There is something possitive in all negative", so I agree. Though my boys were sick we hung out together all the time. I was rushing around the flat and bringing them hot tea and eyes and throat rising micstures.
Thanks God, Kostya feels better today, and Illya is recovering.
Such moments remind us what is important and  what is not, what is serious and what is rubbish. Sometimes while running and doing "important" things we forget about precious and really valuable things. 
Glory to God for everything!!!

Сільська місцевість

Ми були в селi. Ранiше вiдпочинок так не цiнували, бо я сидiла вдома, Iлля теж був поруч. А тепер пiсля важкого навчального року вiдпочинок не лише переоцiнили але й намагаэмось якicно його використати. Взагалі, я сова, сама жахлива сова. я дуже пізно лягаю і не можу рано встати, але не зважаючи на це, мені дуже подобається ранкова прохолода, роса, та свіже прохолодне ранкове повітря (ха, на роботі не питають сова я чи ні, треба вставати рано і йти от звідти я і знаю про цю чудову прохолоду). Класно, що коли хочеться ягідку або яблучко, то треба лише протягнути руку і ось воно на дереві, або на кущику.
Костя вже в селi цiлий тиждень, i навiть не проситься до дому. А ми з Iллею iздили додому на один день, ходили на прогулянку, купили собi пачечку чiпсiв i Пепсi (ммм так iнодi хочеться поiсти гидотки,але це буваэ дуже рiдко i втiхаря), поiли і зрозуміли, що нам дуже скучно без дитинки. Хоча виховання та турбування вимагають грандіозних сил та зусиль, але саме це і приносить нам справжнє задоволення: знати, що це маленьке дитя має величезне серце і дуже любить і цінує усе, що робиться для нього. Люблю, люблю і ще раз люблю. 

Ілля внадився їздити на рибалку. Раніше це була моя нездійсненна мрія: щоб мій чоловік їздив на рибалку, це здавалось мені таким крутим зайняттям, але тепер мрія здійснилася, і мені вже це не подобається. :)

Прекрасна осінь

Неймовірно гарна була цьогорічна осінь. Все це створив Бог, задумав як буде жовтіти та опадати листя. Слава Богу!

Фруктовий пиріг

Нещодавно знайшла в інтернеті смачнюче тісто на піцу, або фруктовий пиріг

1 пакетик сухих дріжджів/ або 20 г звичайних

1 ч.л. меду (якщо пиріг з фруктами то 1 столова ложка)

1 стакан теплої  води

2 стакани муки

1 ч.л. солі

1 ст.л. олії

В мисці змішати дріжджі з медом і залити водою. Збити виделкою, залишити на 5 хв. Муку, сіль, олію перемішати і влити в дріжджі. Вимішати в мисці. Вимішати на столі 10 хв. Залишити на 30 хв.щоб підійшло, а тоді пекти.

Пекла уже декілька разів піцу і виходить дуже смачно, воно таке пухке мммм. Усім раджу. Цього разу ми пекли фруктовий пиріг з сливочками, абрикосами і аличею (зверху треба посипати великою кількістю цукру, і подавати з медом) це така смакота, ммм не передати

Пригощайтесь:

Поїздка у село

Зазвичай, щоб кудись поїхати я мушу думати 3-4 дні, виношувати в собі ідею, обдумувати її, і потім з величезним ваганням та трепетом я приймаю рішення захотіти кудись поїхати. Хоча мій Ілля не такий, він як то кажуть "легкий на підйом", а я ні. Цього разу було все зооовсім не так. Захотілося мені в село, до баби, от ми взяли з Костиком і поїхали, залишивши тата Іллюшу вдома. Хоча, ми його потім викликали нас забирати. Їхали ми автобусом, ето ужасно, і було досить комфортно, хоча малюк не спав і цілу дорогу сидів як манекен дитини :)

Давно вже я не була в себе в селі, така ностальгія ммм. Пригадую, як була мала, то постійно була в селі, ми їздили щовихідних, і на канікулах усіх я була там. Дітей на нашій вулиці не було, були лише я і брат (Вова, двоюрідний) і сусідки Єва та Свєта. А тепер там стільки дітисьок, не встигли ми вийти на вулицю, як нас уже оточило четверо дітлахів.

Можливо хтось не має села і не знає, але це зовсім інший світ, там панують інші цінності, у людей інші пріорітети. У сусідки двоє малюсіньких дітей, господарство (свині, качки, кози і величезна собака), город і хатні клопоти і вона все встигає, звісно у неї не нафарбовані нігті і не вищіпані брови, і вона не сидить в інтернеті весь свій вільний час, якщо він у неї є, та незважаючи на це вона задоволена життям, і є досить оптимістичною.

Потрапляючи у таке середовище починаєш розуміти цінність часу, цінність гарячої води з крану, цінність пральної машини-автомат. Побачивши сусідських брудних та нерозчесаних дітей, розумієш, що головне не те у, що вдягнена дитина, чи Адідас це чи ні, а те, чи чиста вона і чи охайна. Усвідомлюючи, що в селах люди живуть лише на те, що вони власноруч виростили або заробили господарюючи, починаєш розуміти цінність копійок, які ми по приходу додому кидаємо на тумбу, адже вони заважають у кишені. Люди ходять обтрушують яблуні і мішками здають яблука у пункти прийому по 30 копійок за 1 кілограм!!!!!! Де таке бачено? Виходить, що один мішок яблук вартує всього лиш 9 гривень. Я своїми очима бачила, як один чоловік (підозрілої зовнішності, мабуть п'є) вивіз мішків з десять яблучок. А яблука такі соковиті та смачні. Сумно.... сумно... але є й купа радощів і позитиву, чесно, таке завжди є! :)

Можна поставити "галочку" у своєму списку "Що потрібно зробити", адже у моє село ми з'їздили.
Ось декілька фотографій:

Ви тільки гляньте на ці чудові колінка! :)

Качечки, одна так класно купалась в тазіку, аж самій захотілось :)

Не хоче фотографуватись

Я з бабцею і з братом Вовою (гордість родини, майбутній "врач")

От такі наші пригоди в селі Довгошиї.

 "Родитель- это самая трудная профессия, только никто к этому не готовит, никто не 

предупреждает что будет так..."

 з фільму "Я и Марли"

Іноді задумуюсь наскільки важко бути батьками. Це неймовірно важка та відповідальна праця.

На минулому тижні наш Костя дуже захворів. Все почалася з кашлю, він несподівано почав кашляти зранку, в обід почалась температура та дуже почервоніло горло, а потім підтягнувся і насморк. На додаток до цього ще було і розлад шлунку. Як кажуть «усе на кучу». Коли почалась температура, я її не збивала, адже хотіла щоб організм сам боровся з вірусом, а коли діло дійшло до ночі, то ми звісно дали малому «Панадол» (дали, це м’яко сказано, точніше буде сказати – впихнули), але температура не збивалася, цілу ніч дитя було гаряче, хоча і міцно спав. На другий день все те ж саме, але від високої температури набрякли лімфовузли на шиї. Як виявилось, наша дитина не сприймає ліки «Панадол» , а ні свічки «Парацитамол», йому допомагає лише «Нурофєн».

Коли хворіє дитина, це проблема для усієї родини. Спочатку я дуже переживала, не знала, що робити. Я налякалась так, ніби це перша наша болячка, і ніби малому не 2 роки, а 2 місяці. Хм, ну мабуть це нормальна реакція… Коли зрозуміла, що Костя захворів я не мала змоги помолитись, бо постійно бігала і щось робила. Error, Error, Error. Чому було відразу не помолитись. Знайшовши час, я помолилась до Бога, розповіла Йому свої проблеми та переживання, і за Його обітницею на мене зійшов Мир Божий, що вище усякого розуміння. Я стала «тверезо» оцінювати ситуацію, мудро та спокійно думати та приймати правильні рішення.

Не знаю, що роблять мамочки без Бога. Страшно уявити, що робиться у них в голові та у серці, коли їх дітки хворіють. У мене ж все стало на свої місця. Добре, що у мене є Бог, і я можу покластись на нього, та довірити Йому своє дитя. Алілуя!

Так ми воювали з бацилою 3 дні. А на четвертий, температура зникла, від насморку залишились залишкові явища.

Материнство–це не лише опіка, любов та ласка, але й величезна відповідальність. Ми несемо відповідальність за дитя, яке нам довірив Бог. Саме ми відповідальні за те, як дитя перенесе хворобу. Коли я прокинулась о 4 ранку від того, що Костя в гарячці, я хотіла дати йому жарознижуюче, але прочитавши інструкцію, що ці ліки можна давати з інтервалом 6 годин, я вирішила їх не давати. Адже побічні ефекти від ліків страшніші ніж гарячка, яку можна збити і іншим методом. Це відповідальність: дати чи не дати ліки, давати чи не давати антибіотики…Потрібно просити в Бога мудрості.

Як висновок, цієї нашої «пригоди», я зрозуміла, що можна закінчити школу з відзнакою (це не про мене), можна вивчитись в університеті і здобути степінь Магістра, можна прочитати безліч книг, та все одно, МАМОЮ ми вчимось бути доти, доки не виростуть наші діти, а далі нова наука—бабуся.