The Conference| Конференція

It seems to me that аll have written their impressions about the M F G conference in Ukraine, except myself.
I'm thankful to God that He gave me an opportunity to be present at those blessed days. Before the conference I've asked God to help me spend time in His presence and in His word, and He answered me: "Why aren't you going to the conference?" At that time I wasn't sure that I'm going. But then I was invited to translate, and bingo!!!!
The general impression is: this was a real fellowship! I enjoyed time spent with my friend Olya (her blog) talking, lots of people from England and Netherlands (you are great people) and had amazing quiet time with God.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Здається, що вже усі поділилися своїми враженнями від конференції M F G в Україні (крім мене).
Я вдячна Богу, за те що Він дав мені змогу бути присутньою там. Перед конференцією я просила Бога допомогти мені проводити більше часу в Його присутності, в Його Слові, і Він мені відповів: "Чому ти не їдеш на конференцію?" В той момент я не думала, що їду, але з часом мене запросили перекладати і вуаля!!!
Загальне враження: це була справжня співдружність (спілкування наповнене сенсом)! Я чудово провела час спілкуючись з подругою Олею (ось її блог, якщо ви ще не бачили натисни сюди). Також спілкувалась з безліччю людей з Англії та Голандії (це чудові люди) і проводила неймовіний час з Богом.

Friday concert

I had great roommates both Ukrainian and English and one a bit canadian ;), with whom we talked, and cool mums shared their motherhood experience, it was so helpful.
Our guests showed us amazing example, God surely worked throug them. It was great to worship in spirit and in truth and receive revelatinons throug message and Bible.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Також, я мала чудових сусідок по кімнаті, як українок так і англійок і одна була навіть трохи канадкою :). Ми розмовляли з ними, а класні мамочки ділились своєю материнською мудрістю. Час проведений з користю!
Наші гості показали нам класний приклад, і можу сказати впевнено: Бог був з нами! Це були чудові дні поклоніння в дусі та істині, дні неймовірних откровінь через проповіді та через Біблію.

The whole groug of people

A special gratitude to Nicola Armstrong, she secretly presented me with a book "Ordinary mum extraordinary mission" (I've already read one third of it) I just love it, it's about finding and seeing God's mission in our everyday lifes full of routine. This book is so interesting, that i wanted to translate it, but i'm not promising anything. :)
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Особлива подяка Ніколі Армстронг, вона таємно подарувала мені книгу "Звичайна мама з незвичайною місією" (я вже вдолала одну третю) ця книга дуже класна. Вона про те, як побачити і зрозуміти місію Бога для нас у нашому щоденному житті повному рутини. ммм класна книга. Аж захотілося перекласти... але поки не буду обіцяти.

the book from Nicola

Everything was great, I think it was a good strart for our relationships and our spiritual growth.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Все було чудово, і я думаю, що це був хороший початок наших стосунків та духовного росту.

Історія пастуха... Не просто завдання на ІНСТЕ

Здавалося, що небо це давно прочитана книга для молодого пастуха. Ні я не астролог і не той, хто рахує зірки. Я був простим пастухом, сином пастуха. Та зорі знав усі, адже, що ще залишалось робити, коли лежиш та цілу ніч дивишся на безмежний зоряний простір створений Творцем. Кожна зірка чи то яскравіша, чи то тьмяніша вже знайома.
Та одна, яку не забуду ніколи з'явилася мені. Зірка царя, що осяяла серце, здавалося загорівшись раз вже ніколи не погасне.  Побачивши її, ми знали, що щось незвичне трапилось. І не дарма, ангели звістили народження Сина Божого-- Царя та Воєводи, поводиря для усього Єврейського народу. Та що ж, Він лежав у яслах без Царської пишноти, без лоску та розкошей, безмовний та сповнений сили, могутній Бог, предвічний та святий, зодягнений у немічне людське тіло.
Та зірка не згасала, бо це був лише початок.
Пройшли роки, мрія малого пастуха про велике майбутнє так і не здійснилась. Хіба ж міг малий невідомий єврейський хлопчина стати відомим воєводою єврейського народу? Таке було лише з Давидом.
Та ось я-- римський солдат, в блискучому обмундируванні, на службі не у свого народу, хоч і не раб та все ж не вільний.
Служив я у Капернаумі у сотника.Чоловіка, який все життя був одягнений у важкі військові обладунки, та серця свого не втратив. До кожного він ставився людяно та дружньо. Його вірний слуга захворів та вмирати вже мав, та звістили йому, як Нааману про пророка Єлисея, про Ісуса, що чуда чинив. "І послав він до Нього  юдейських старших, щоб прийшов і вздоровив його" Лк 7:4. Сотни чекав, хвилювався, це було видно по його словах та діях. -А що як Він не прийде? Що, як я не достойний, щоб Той, Хто зціляє, оживляє, примножує їжу та пиття не захоче йти в мій дім...? Скажи.... Скажи Йому, -- звернувся він до мене, -- Що я не достойний, щоб Він прийшов під мою стріху.... Та хай промовить "лише слово, -- і раб мій одужає. Лк 7:6,7
"Що ж це був за Ісус, що про Нього так багато говорили? Хто Він чи чудотворець, чи лікар, чи простий чоловік, що Бога боїться, а може той самий народжений Божий Син?" Такі дуки недавали мені спокою, я не йшов, я летів на зустріч з Ісусом. "Який Він?-- думав я,-- одягнутий у білосніжну одіж, чи сяють Його очі святістю?" Прийшовши, я побачив простого чоловіка, доброго, сильного та смиренного, який здавалося і "очеретини не надломить"
Почувши слова сотника переказані мною, "Ісус здивувався, і, звернувшись до натовпу промовив: "Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" Лк 7:9
Коли я повернувся додому раб був вже здоровий, та не лише раб, і я був іншим.
Я чув про Нього знову і знову. Він велів нікому  не казати, та слава від чудес йшла швидко. Він був дверима та прихистком для знедолених, лікарем для хворих, надією для тих в кого надію забрали, Він любив....
Я чув про Нього знову. Посеред ночі нашому загону доручили привести батьків чоловіка, що сліпим народився, а тепер став зрячим. Вони сказали що нічого не знають, бо боялись. Та в серці вірували в Христа, що чудо вчинив, зцілив їх сина. Я бачив як хлопчину відпустили, як він кинувся в обійми матері та вперше побачив її обличчя, сиве волосся та зморшкуваті руки. Я бачив, як він плакав та цілував своїх батьків... а потім прийшов Христос і запитав: "Чи віруєш ти в Сина Божого?"-- "Хто ж То, Такий, щоб я вірував в Нього?" Промовив до нього Ісус: "І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою-- то Він." А він сказав: "Я вірую, Господи."
Мабуть, ці слова ми сказали разом. Не знаю де та віра взялась у мені, чи там у хліві... чи коли говорив з Ним... та я вірив... Хотілося підбігти, вклонитись і служити Йому завжди.... та служив я іншому....
Нашу сотню відправили в Самарію на декілька місяців, весь час я думав про Месію... чекав зустрічі з Ним, та коли вертався на окаїні Єрусалиму, на горі Голгофа я побачив Його-- без пишноти та величі, коронованого у терновий вінок-- Царя Юдейського, розп'ятого та все ж сильного та смиренного, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: "Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!"  Коли мій сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: "Дійсно, праведний був Чоловік цей!"

Усі, хто стрічались з Ним не лишались не зміненими. Він Той, Хто по-людськи розуміє наші немочі, невдачі та хвороби та божественно їх вирішує.
Тепер я свідчу, церкво, що цей Чоловік був праведний, Він звільним мене від ярма повинності та дав ярмо своє. З того часу я служу Йому, звіщаю Його слово по містах Юдейських, щоб усі знали, що Той, Кого я бачив у яслах, по дорозі в Капернаум, біля джерела Силоамського та на хресті є Син Божий, Помазаник-- Христос спаситель світу від гріха, досконала людина і Бог, Слово, що стало плоттю, мій Господь Ісус Христос!

Чи любиш Ти мене?

Коли череда подій наступає, і все ніби валиться на тебе і намагається задушити… коли невдачі оточують тебе густим туманом і вже не видно ні надії ні променів змін… коли руки втомилися боротися, а очі вже не мають сил плакати… тоді тихенький голос сумніву шепоче тобі: «Бог тебе не любить… Ти не особливий…Він тебе забув…» Чомусь цей тихий голос звучить переконливіше за гучномовці, та за втіхи найближчих… чомусь цьому голосу ми віримо і постійно повторюємо його слова «Бог мене не любить», чомусь повторюючи це і сотні разів прокручуючи це в голові великі краплини сліз капають з очей, та ми все рівно повторюємо «Бог мене не любить», продовжуючи запитувати себе і прокручуючи усі ситуації та невдачі знову і знову в своїй голові.

Та це не так, тепер я точно знаю.

Пам’ятаєш, був цар Давид, що мусив покинути державу, своїх жінок і дітей, тікаючи від свого сина Авесалома?

Пам’ятаєш Даниїла, що був кинутий у піч, а потів у яму з левами?

Пам’ятаєш Самсона, що був зраджений жінкою, позбавлений сили та гідності та був ув’язнений?

Пам’ятаєш Іллю, що тікав від цариці, та сидів при річці і чекав їжі з небес?

Пам’ятаєш Йосипа, що був неодноразово зраджений братами, управителями, однокамерниками?

Пам’ятаєш Йосипа і Марію, що були не прийняті на нічліг?

Пам’ятаєш Івана Хрестителя, що був страчений?

Пам’ятаєш безгрішного Ісуса, що був розп’ятий?

Пам’ятаєш апостолів, що помирали мученицькими смертями?

А тепер згадай себе… А тепер ще раз пригадай усі ситуації, що нависли над тобою… усіх хто тебе образив, потоптався по тобі, усе, що втомило тебе і не дає сили дихати… пригадай, і усвідом:

Ми знаємо усіх цих героїв не лише через їх страждання, а через БЕЗМЕЖНУ ЛЮБОВ БОГА до них.

Бог беріг кожного з них, виливаючи на них свою любов. Саме через це, кожен з них вийшов з усіх ситуацій переможцем.

 БОГ ЛЮБИТЬ ТЕБЕ. БОГ ЗА ТЕБЕ. А якщо Бог за нас, то хто проти нас? Якщо Бог тебе любить, то яка різниця хто тебе не любить? Божа сила являється в наших немочах, лише треба навчитись її проявляти, лише треба навчитись падаючи встати, лише треба пам’ятати, що Бог не дає випробувань, які б ми не могли знести…

І на кінець, пам’ятай:

Його любов до тебе «ніколи… не перестає!» 1 Кор.13:8.

Sunday for God/ Неділя для Бога: Марновіства та Забобони

Почало темніти. Чорна кішка зійшла з тротуару та перебігши дорогу продовжила свій шлях. Без жодного страху і зайвої думки вона попрямувала додому, або ж на нічне полювання. Раптом, звідки не візьмись з'явилась машина, і різко зупинилась, побачивши чорного кота.

Насправді ця машина була моїх друзів, і ми жартуючи проїхали по тому фатальному і "страшному" місці. Звісно розмова зав'язалась про забобони. А хто які знає, і в що колись вірив. Чому чорне кошеня може зупинити дорослого безстрашного чоловіка, та нагнати на нього страху? То чи такі вони страшні, як здаються, чи варто в них вірити, і якщо ні, то чому?

Усіма улюблена Wikipedia тлумачить забобони так:  вид марновірства, що полягає у тому, що індивід приймає за реальність невідомі сили, здатні провіщати події і навіть впливати на них.
До забобонів відноситься: носіння талісманів, татуювання, магічні жести та прикмети, які начебто мають віще значення.
Прикмет та забобонів є дуже багато і кожне з них має свою історію виникнення, найчастіше просто безглузду. 
Оскільки все почалося з кішки, то про неї і поговоримо. 
1. Чому винна кішка?
Справа  в тому, що чорну кішку дуже важко побачити в темряві. Коли чорний кінь перебігав дорогу наїзднику, кінь лякався і наїздник падав. Саме через це чорних кішок почали недолюблювати.

2. П'ятниця 13.
Чому ж так страшно навіть вимовляти ці слова? Насправді все почалось від самовільного трактування старозавітньої розповіді про Каїна і Авеля. Хтось вигадав, що саме в п'ятницю 13 Каїн вбив свого брата Авеля. Після ось такої байки, цифра та день перетворились в символ нещастя та горя.

3. Переступи поріг.
Чи бувало з вами таке, що щоб щось передати вам казали: "Ееее, через поріг неможна", і змушували переступити поріг. В давні часи, під порогом ховали прах мертвого. Передавати через цей прах вважалось неповагою, крім того такі дії могли "потривожити" померлого.

4. Розсипати сіль-- буде сварка.
Це одне з моїх улюблених. Виявляється, в давні часи сіль була дуже дорогою, адже щоб її привезти чумаки їздили далеко і надовго. Тому того хто розсипав коштовну сіль сварили.

5. Не можна дарувати годинники.
Цей забобон походить з Китаю, де  вважається, що коли даруєш годинник-- запрошуєш на похорон. Можливо з цим забобоном можна пов'язати латинське прислів'я "Momento mori"("Пам'ятай про вічність").

6. Присісти на доріжку.
Я завжди наївно думала, що це не забобон, а просто традиція прощатися. Але на жаль це не так. В давнину люди вірили, що присівши на доріжку вони обманюють домашнього духа, щоб він за ними не йшов і не заважав надалі. Безглузддя.

7. Не можна виносити сміття після заходу сонця.
Це улюблений чоловічий забобон. А тлумачиться він дуже просто: люди не хотіли, щоб їх обговорювали та судили за те, що вони рідко виносять сміття.

Список забобонів та їх походження можна писати довго, адже їх є дуже багато. Метою моєї писанини є донести до читача, що забобони це марновірства. Тлумачиться легко: мара віра, тобто безглузда віра.

Що стосується талісманів, які стають модними знову і знову, хоча і є складовими марновір'я. Талісман це не лише який кулон, чи зуб або око звіра, колечка, але й ікони наклеєні в машині, зберігаються в гаманцях. Це все талісмани, адже ми покладаємось на їх силу, на те що вони вбережуть нас від злого ока, бандита чи несподіваної смерті. Християни це послідовники Христа, діти Божі, які безумовно вірять у силу Бога. Якщо перед виходом з дому, я помолюсь про Божий захист, то ікона в гаманці мені не потрібна. Якщо я перед виїздом з гаража помолюсь, а іноді і не помолюсь, але вірю в мого Господа, що Він мене береже, то рятує мене не приклеєна іконка на панелі авто, а Бог! Намальовані хрести на вхідних дверях це лише безглузда колекція, адже Христос має буде в серці і в щоденній молитві.

 Люди згодні вичитувати та вивчати різні забобони та купляти талісмани, щоб бути в безпеці, але люди не хочуть зрозуміти, що лише справжня віра в Бога рятує, дає безпеку та мир. Повіривши та полюбивши Бога про якого написано 66 книг Біблії, я була здивована  наскільки простіше довірити свій день Ісусу Христу. Він є живий, Він сильніший за нерозсипану сіль, за "домашніх духів", бо Він є Бог.

Нехай ваші дні будуть сповнені миру Божого, хай віра в Господа Ісуса Христа гаряче пече в серці та випалює все, що заважає Богу діяти.


Оксана Ковальчук

Loving your child on purpose

God has given  me a gift to be a mother. I've got the most precious and wonderful present-- a child. I'm grateful for it. To be honest, it's not always easy to raise up a son, sometimes it seems that I'm the worst mother ever lived on Earth, but those moments clear away very quickly. Why is it so? Maybe because I worry so much, or maybe I know a little about raising a child. I don't know. The thing I know for sure is that noone knows, but we learn how to be good mothers, how to discipline or to encourage our children.

There was a period in my life, when I was too strict with my son, I was always angry with what he did, I was constantly telling him to stop doing this or that. I caught myself thinking that I was so strict because I was afraid that something would go wrong and I would fail to bring him up properly. At that moment I realised that I was extremely confused mother. And God told me something what became a big revellation in my life. He said: "Just don't be affraid. Don't discipline him because of fear, but raise him, discipline him and take care of him because of LOVE! Don't be affraid, just love!" Wow, isn't it a great revellation?

must love our children, even when they are naughty and do what we don't like. Once we've given our lives to Jesus, we are worriesfree people.
So, here are the steps, how to love our children on purpose, even when we don't feel like so, or if they don't behave like being loved.


1.  Be on his side. You are the closest person for your kid, your task is to protect and to secure him. Never punish or lecture him in public, do it at home, choosing the right words. Try to listen to his variant of the story, then make a decision what to do. Speak about both situations, explain the right way. You shouldn't pamper or close eyes on obvious things, but in the same time be just and loving.

2. You're a parent, so don't misbehave. I mean that you're a grown up person, who graduated school, college or university, and you can't explain things without yelling and being angry? When your child does something wrong, the first thing is to take a deep breath, count to ten (I know it sounds childlish, but why not), think and after this react. Wouldn't be much easier to do things right and not to fix them afterwards.

3. To buy doesn't mean to love. I'm not saying that presents are bad, or that you shouldn't give our children toys. I'm saying that any toy will replace time spent together as a family. Our son has so many toys, especially the cars, but he never plays with them, he picks one or two and then asks me or anybody who's not busy "Will you play with me?". To love means to spend time.

4. Family time is important. A couple of years ago we used to have "family days", we used to put all our "important" meetings and works away, turned off the computer and cell phones and just spent time together going to the park, playing at home, talking. That was wonderful time. Unfortunatelly, we don't do this now. I'm going to restore this tradition. I think the older the child grows the more qualitative time we should spend together, because it binds the family together, it gives longlasting memories. I have strong belief that eating breakfast or dinner together, spending holidays together, playing games are not old-fashioned activities, this is what prints in our hearts and minds and brings big fruit of love and respect.

5. Never compare your child to other's even to siblings. When our children misbehave we are frustrated, because it wasn't planed, we've never dreamed about this, we've never noticed other kids to behave like that. The next thing which comes next is comparing, but as for me, it's completely useless. My child is special, God has created and given him his own temper and character, and if he does something wrong I will teach him the right thing, my sadness or disappointment will not help at all. But if I encourage him, if I show him the way he will do his best. Don't discourage him and ruin his confidence by words, be patient.


6. Be an example. Remember, the child will behave and react like parents do. He will say things like you do. Be the model to follow. It's hard, because it takes pains to controll yourself and to work on your own habits. You shouldn't watch after your child but after yourself too. At first you will make something on purpose but after a while it'll become a good habig. We never forsed our son to read the Bible, but he loves reading it, I'm sure it's because he always sees  my husband reading it, and he often asks him to read it aloud. I think it's the best example. Don't just еducate and bring up, but live the life you want your child to live in the future.

TO READ IN UKRAINIAN/ ЧИТАТИ УКРАЇНСЬКОЮ

Power of changes

Sometimes people are wished to stay the same as they are. These words mean that those poeple are good and this makes them content.But is it good to stay as we are?

When we look for a present for somebody we want to impress and to surprise the receiver. We always choose between something practical or something cute and funny. Let's imagine that we've bought the present and added flowers. There's nothing wrong with these flowers, but they are artificial (plastic). The persons is happy to receive the present, he/she puts the flowers in vase, looks at them every spare minute, but then he gets used to them and stops noticing them. Those flowers become useless. 

What I want to say, that our character, habbits and behavior are like those flowers. There are a lot of things and features in ourselves that aggrovate, make nervous and are not ok with people whom we love. They typical answer is: "I am, who I am, deal with it", or "Leopard cannot change his spots". But does it have to be like that? NO! Do we have to stay the useless plastic flower in the vase? Or should we do something? There is one answer-- changes! The changes have big power.

Someone wise once said: "If you don't like the place where you are-- change it, because you're not a tree". It's about our character, our jobs, our routine, it's about everything! if you don't like something- change it! I'm convenced that changes have power to cure, to comfort and to heal the wounds. If you stop and think about other's feelings, than change yourself, you do a lot of good."It's better to give than to take" says the Bible. Just give yourself to others and you'll get more peace, more love and more satisfaction overtopped with lots of blessings! 

Молитва

Всі ставляться до молитви «Отче наш» з великим трепетом. Можливо це тому, що ще з дитинства наші бабусі і мами розучували її з нами на пам’ять стоячи на колінках перед сном. І можливо, вона здається нам простою, насправді ж вона дуже сильна! Іноді за звичкою ми проговорюємо цю молитву речитативом без усвідомлення змісту. А насправді цією молитвою ми проголошуємо Бога нашим небесним Отцем, проголошуємо Його Царство і силу і славу на вічні віки, молимось, щоб воля Його була як на небі так і на землі (тобто швидко та досконало виконувалась, при чому нами), проголошуємо, що Він, саме Він є нашим опікуном та забезпечувачем їжою, одягом, житлом, здоров’ям. Ми стверджуємо, що Він оберігає нас від лукавого і не вводить нас у спокусу. Ми молимось, що Він простить наші провини, якщо ми пробачимо винуватців наших. То що ж, якщо ми не пробачимо то і Він нас не пробачить? Так ми молимось мало не щодня (Мт. 6:14-15).

Не прощаючого і Бог не простить. Адже до милосердного і суд милосердний. Якщо ви згадали, що маєте непрощення (на чоловіка, дружину, доньку, брата у Христі, лікаря, президента, сусіда), пам’ятайте, що Бог вас любить і хоче, щоб ви були з Ним на Небесах. Для цього треба пробачити, очиститись, покаятись. Адже Він простить провини наші, якщо ми прощаємо винуватців наших. Ми провинились перед Богом значно більше ніж той кого ми не пробачаємо.

Бог любить вас! Благодать Бога Живого хай буде з вами! 

Тобі куди???

Бог створив нас не на погибель, а на спасіння та вічне життя з Ним! Якщо ти боїшся смерті, бо не знаєш, що буде далі, то я тобі скажу, що якщо ти жив з Ісусом в серці, виконував Його слово то ти бдеш у Його Царстві—раю. Якщо ж ні,то будеш у пеклі, де будуть страждати усі грішники та безбожники. Подумай про це. Де і будеш ти? Де буде твоя мама, твоя дитина, твій коханий і де будеш ти? Де б ти хотів бути? Є ключ– молитва покаяння. Приєднуйся, помолись коротенькою молитвою, якою моляться зараз тисячі людей, і отримаєш прощення гріхів, спасіння та життя вічне з Ісусом Христом!

«Господь Ісус! Я дякую Тобі за те, що Ти прийшов на землю, щоб спасти мене!

Я дякую Тобі за те, що Ти так сильно полюбив мене, що пробачив усі мої гріхи і беззаконня.

Я визнаю, що я був грішною людиною, але сьогодні я вірю, що Твоя кров омиває всі мої гріхи і переступи і звільняє моє життя від прокляття та смерті!

Я визнаю Тебе моїм Спасителем, Господом і Богом! Увійди в моє серце, в моє життя, живи в мені і будь Господом моєї долі.

Ти мій Спаситель і моє Життя! Дякую Тобі за те, що Ти не лише вмер за мене та за мої гріхи, але й воскрес, щоб оправдати мене і зробити мене новою людиною, наповненим життям, праведністю, миром і радістю.

Ти мій Бог! Амінь!»

Тепер, ти– Божа дитина! Молись до Нього, читай Біблію, якщо ти раніше не розумів нічого, то спробуй тепер, і побачиш, що вона буде відкриватись тобі і буде зрозумілою для тебе. Знайди церкву і ходи туди, щоб зростати духовно. Живи з Богом. Побачимось на небесах!

Господство Ісуса

Господь– це пан!

Якщо ми визнаємо, що Ісус– наш Господь, якщо визнаємо Його господство над нами, то чи добрі ми раби? Чи скаже нам наш Пан в кінці життя: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим посталю тебе, – увійди до радощів свого пана!» (Мт.25:21)

Чи вірний я раб? Чи корюся я своєму Панові? Чи виконую я Його волю?

Наш Пан сказав: «Люби Господа Бога свого усім серцем своїм…»Ну звичайно ми Його любимо, та от чи усім серцем?

Наш Пан сказав: «Люби ближнього свого, як самого себе…».

 Пасажир в автобусі, продавець в магазині, одногрупниця, або співробітниця-пліткарка– це ближні наші. Бажай йому того ж, що і собі, думай про нього як про себе, молись за нього як за себе. Ну то як, любимо?

Наш Пан сказав: «Любіть ворогів своїх, багословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…»Любіть, а не гнівайтесь, благословляйте, а не обдумуйте хитрі плани їх поразки, творіть добро і моліться, а не пліткуйте і осуджуйте.

А ще, наш Пан сказав: «Будьте святі, бо Я святий». Він багато чого нам заповів та дав нам утішителя Духа Святого, для наставництва та допомоги. У Ньому ми можемо встояти, якщо прийде спокуса та можемо виконати Його слова.

Давайте будемо святими, адже Ісус– наша Праведність, Святість і Життя. Давайте будемо жити для нашого Пана Ісуса Христа, щиро служачи Йому, щиро прославляючи Його. Давайте будемо вірними Йому у тому, що Він нам дав, використовуючи та примножуючи це для слави Його, і, щоб в кінці ми могли сказати: «Я змагався добрим змагом свій біг докінчив і віру зберіг» (2 Тим 4:7) і щоб на небесах Ісус вручаючи нам вінця сказав: «Молодець!».

Оксана Ковальчук

Шлях людини

Говорячи людям про Христа ми часто говоримо: «Твоє життя зміниться. Бог виконає усі твої мрії і бажання.» Та чи дійсно це так? Хто і чиї бажання має виконувати, хто і чию волю повинен здійсняти? Ми Божу волю, чи Бог нашу? Чи зобов’язаний Він виконувати наші прохання, мрії, зціляти нас, давати нам процвітання? Звісно ні. Він нікому нічого не зобов’язаний робити, адже Він Господь—суверенний, досконалий, всемогутній Владика усього. Йому навіть не обов’язково було нас спасати…але Він полюбив нас, бо така Його природа, і пообіцяв не нищити, а спасти, а раз пообіцяв то виконав, бо Він вірний.

Здавалося б, людина ходить в церкву, стабільно молиться, читає Біблію, жертвує, а процвітання не приходить, а зцілення бариться, відповідей на молитви немає. Можливо іноді ви питаєте: «Чому в невіруючого сусіда і бізнес процвітаючий, і машина і дача? А інший сусід безбожник живе та й горя не знає, а ще один алкоголік: п’є по-чорному, але здоров’я має відмінне…» Відповідь як завжди у слові Божому: Псалом 72:2-9, 15-28 «А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає! Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!»

Нехай не буде у вас лихих думок. Адже у кожного свій шлях (до спасіння, яке можливе тільки через Ісуса Христа), хоча йдемо ми в одному напрямку—до вічності. І потім кожен дасть відповідь. Памятаймо, що написано у посланні до Римлян 8:26-28 «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.»

 Не варто заздрити і бідкатись, не потрібно осуджувати і нарікати, треба бути вірним до кінця. Служити Господу усім чим можеш, безперестанку молитись, думати про небесне, а не про плотське, звіщати Євангеліє та любити Бога усім серцем своїм, чекаючи коштовного, нетлінного спадку, який дарований нам у Христі Ісусі Господі нашім. Ось така Його воля. Давайте жити на землі для Його слави. Алілуя!!!

Oксана Ковальчук