Сьогодні ми святкували день народження Кості, він уже великий, йому аж 2 роки. Люблю аналізувати події, часто прокручую в пам'яті події минулого. От і сьогодні згадувала нашу історію. Ніколи не думала, що коли завагітнію то мене буде "тягнути" на солоненьке чи кисленьке, але так і було. Пригадую день коли зрозуміла, що я вагітна, я дуже хотіла оселедців, цілий день марила ними і мріяла про солонючий оселедець...ммм Вмовивши Іллю піти в ТамТам я "кулею" полетіла в рибний відділ і ледь втрималась, щоб не відкрити коробочку прямо біля вітрини. Парадокс, адже рибу я не люблю і ніколи особливо не надавала їй перевагу. Ще пригадую, як взимку з'їдала по кілограму зелених яблук в день, і лимони, о, лимони...
Смішно дивитись на фотографії перших місяців вагітності, ще нічого видно не було, а я вже видувала пузо і робила "важний" вигляд :) 
Пам'ятаю як здала аналізи в ЖК і мене поклали в лікарню з діагнозом "загроза переривання вагітності", було дуже страшно, та все минулося, слава Богу! Провівши 2 тижні в лікарні я зрозуміла, що треба відпочивати :)
Шкода, але я не записала коли малюк вперше штовхнувся, коли вперше відчула його рухи. В так моменти здається, що будеш цю мить пам'ятати завжди, але на жаль, які б вони не були чудові вони все-рівно стираються з пам'яті. Пам'ятаю як на малюка нападала "гикавка" і він ікав в животі. А ще він дуже ворушився під час проповіді в цекрві, особливо коли спікером був пастор, тьотя Лєна та Світлана Михайлівна. Чому, не знаю.
А ще пригадую, як в останні місяці вагітності я постійно говорила Іллі, щоб ми кудись поїхали, бо потім не зможемо, і ми виїхали на шашлики-барбекю в Прилуцьке, не знайшовши достойного озера ми розташувались біля дороги біля так званого озера-калюжі. :)
Пам'ятаю як 22 липня прокинулась в 6 ранку від того, що злегка поболював живіт... дуже злякалась, адже зрозуміла, що ПОЧАЛОСЬ. Терпіла до 8 і тоді почала будити Іллю. Добре, що сумки були зібрані ще на шостому місяці вагітності, то залишилось тільки добряче помолитись і виїзджати. Начитавшись про стрімкі пологи та про те як дітей родять у машині, ми поспішили в Роддом, о 10 ранку вже були там. Іллю відправили додому, а я залишилась в родзалі. Усвідомивши, що через декілька годин я стану мамою і буду годувати дитя грудьми і не зможу їсти фрукти, я запанікувала і замовила Іллі по 1 кілограму яблук-паперівок та абрикосиків. Картина: схватки-схватки->їм паперівку-> схватки-> паперівка->абрикос->схватки... і так тривало поки я це все не з'їла. :) Далі було дооооовго і бооооляче... про це історія промовчить, а потім в 23:45, вуаля: народився Ковальчук Костянтин Ілліч, наш улюблений синочок з вагою 3470 кг та довжиною 51 см. Алілуя!!!
Ось такі материнські спогади в день народження сина. Дякую за все Господу Богу!!