Прекрасна осінь

Неймовірно гарна була цьогорічна осінь. Все це створив Бог, задумав як буде жовтіти та опадати листя. Слава Богу!

Чим Ингрэм "Как быть мудрым родителем в безумном мире" Принцип 2. Подкрепляйте слова делами

Продовження книги по вихованню дітей.
частина 2.

Чтобы воспитание призводило эффект, мы должны подкреплять слова делами. Дети не станут строить свою жизнь на одних только словах и советах. Родители—их первый и основной пример для подражания, и они внимательно наблюдают за нашими качествами и поступками.

Истина– причем устрашающая– состоит в том, что ваши дети будут вомногом похожи на вас. Они последуют тем моделям поведения, которые переняли от вас. Поэтому, если вы хотите, чтобы ваши дети подражали Христу, то и вам нужно подражать Христу. Дети будут поступать не так как вы говорите, а так, как вы поступаете.

Від себе: Шановні батьки, задумайтеся, як ви поводитеся, як ви їсте, куди ви викидаєте сміття, як ви спілкуєтеся між собою, як ви вирішуєте конфліктні ситуації, так само буде робити ваша дитина. Якщо вам щось не подобається у своїй поведінці, то змініть це, адже незабаром діти це переймуть і будуть робити це так само.

Печеньки "Черепашонки"

З метою почастувати дитинку "нехімічними" солодощами, та бажаючи залучити малюка до творчої діяльності, сьогодні ми пекли печеньки "Черепашонки". Іде позичила ось тут: http://forum.say7.info/topic43373.html  здається там тісто краще, але зате, там використовується крохмаль та розпушувач, а цього дитинці не потрібно в домашній випічці.

"Черепашонки"
125 г масла
1 ст.л. смальцю
1/2 ст. цукру
1/2 стак. сметани
1 яйце
1/2 ч.л. соди
2-3 ст. муки
Розтерти масло та смалець з мукою. Збити яйце з цукром і влити до масло з мукою. Змішати сметану з содою та додати тіста. все перемішати. Зробити дві кульки, одну меншу за іншу. в меншу додати какао (по смаку, щоб було коричневе). З коричневого тіста зробити ковбаску, білу кульку розкачати. Замотати ковбаску в біле тісто. Порізати на кружечки 1 см. товщиною. З залишків від булого тіста зробити черепашкам голівки та лапки. Перекласти красу на деко, і випікати до готовності. Печуться дуууже швидко.

Поки мама зайнято замотувала коричневе тісто в
біле і розрізала "штучкі", Костуньо видавлював печеньки.

Before (oh what a stunning smile)

Bon Apetit!

Садок, спання та рукоділля

Кості уже два роки. Вау. Наприкінці літа ми стояли перед серйозним вибором: віддавати малюка в садок чи ні. Звісно, я ще до його народження знала, що не віддам дитину у дит.садок до 3х років. Але спокуса була велика. Двохріччя- це важкий період у вихованні, з Божою допомогою справляємось.
Нещодавно зрозуміла, що наші помилки мають довгий слід. Дякувати Богу у вересні відлучили малого від "циці" і почали його заколисувати в колисочці (нарешті за два роки дитина спить в своєму ліжку!!!!). І от почалося: "Мама, ам-ам", "Мама, пити", "Мама, мити ручки". Я як наївна матуся почала виконувати усі ці прохання, ніби-то турбуючись про дитину. А він таки- малий маніпулятор. Я дала слабинку. Коли люляє Ілля такого нема, він просто мовчки засинає за декілька хвилин, а у мене "процедура" триває 10-15 хв. Ні-ні, я не скаржуся, я взагалі про такі сроки і не мріяла. Але для себе зробила висновок: Діти мають прекрасну пам*ять, і якщо мама хоч раз зробить помилку або "посуне" свої рамки та правила, то манюня неодмінно цим скористається і буде форсувати це далі.
Так от, про садок. :) Ми записалися на наступний рік. Я хочу бути учасницею життя своєї дитини, хоча б, до 3х років, а далі видно буде. Тому, я вирішила, щоб не відставати від одноліток, які ходять у садки, ми будемо вдома розвиватися. юху-ху! Сьогодні у нас відбувся перший урок з рукоділля. Дякую за ідею Ірі Антонюк та Ясічці. Да-да, ми робили "Барана" :)
Не думала і не гадала я, що Кості так сподобається клеїти. Він був у захваті, спочатку не міг дочекатися поки я того барана намалюю, потім поки виріжу, ну а от коли діло дійшло до намазування "Нєєєє" (саме так у нас звучить баранчик), то це був фурор. Костя створив сьогодні 3 баранчика... і хотів ще, але я вже не захотіла.
Ось декілька фото, було цікаво, навчилися та розважилися на славу.

Как быть мудрым родителем в безумном мире. Чип Ингрем Частина 1

Дорогі мамочки, читаю прекрасну книжку і вирішила потрохи конспектувати і викладати премудрості у блозі. Знаю, що не у всіх є час прочитати величезну книжку, а декілька сторінок в блозі можна і читнути. Книжка просто золото!

Частина 1

Глядя на современную культуру, очень легко допустить, чтобы главным мотивирующим фактором в воспитании стал страх. Напуганные потенциальными опасностями, многие из нас зацикливаются на том, чего мы не хотим для наших детей: «Не хочу, чтобы он стал наркоманом!», «Не хочу, чтобы она начала половую жизнь!». Мы скованы страхом, зачастую выстраиваю чрезмерную оборону вокруг детей.

Мы легко теряем ориентир и стремимся в первую очередь избежать опасности, вместо того чтобы воспитывать в детях силу характера. Ведя себя так, ми акцентируем внимание детей на том, что плохо чего им нельзя, но умалчиваем о хорошем. Дети привыкают полагаться на нас, чтобы мы защитили их от этого злого мира, и так и не осваивают навыков, необходимых для активной самостоятельной жизни в уповании на Бога.

Нажми, щоб читати далі

Молитва

Всі ставляться до молитви «Отче наш» з великим трепетом. Можливо це тому, що ще з дитинства наші бабусі і мами розучували її з нами на пам’ять стоячи на колінках перед сном. І можливо, вона здається нам простою, насправді ж вона дуже сильна! Іноді за звичкою ми проговорюємо цю молитву речитативом без усвідомлення змісту. А насправді цією молитвою ми проголошуємо Бога нашим небесним Отцем, проголошуємо Його Царство і силу і славу на вічні віки, молимось, щоб воля Його була як на небі так і на землі (тобто швидко та досконало виконувалась, при чому нами), проголошуємо, що Він, саме Він є нашим опікуном та забезпечувачем їжою, одягом, житлом, здоров’ям. Ми стверджуємо, що Він оберігає нас від лукавого і не вводить нас у спокусу. Ми молимось, що Він простить наші провини, якщо ми пробачимо винуватців наших. То що ж, якщо ми не пробачимо то і Він нас не пробачить? Так ми молимось мало не щодня (Мт. 6:14-15).

Не прощаючого і Бог не простить. Адже до милосердного і суд милосердний. Якщо ви згадали, що маєте непрощення (на чоловіка, дружину, доньку, брата у Христі, лікаря, президента, сусіда), пам’ятайте, що Бог вас любить і хоче, щоб ви були з Ним на Небесах. Для цього треба пробачити, очиститись, покаятись. Адже Він простить провини наші, якщо ми прощаємо винуватців наших. Ми провинились перед Богом значно більше ніж той кого ми не пробачаємо.

Бог любить вас! Благодать Бога Живого хай буде з вами! 

Фруктовий пиріг

Нещодавно знайшла в інтернеті смачнюче тісто на піцу, або фруктовий пиріг

1 пакетик сухих дріжджів/ або 20 г звичайних

1 ч.л. меду (якщо пиріг з фруктами то 1 столова ложка)

1 стакан теплої  води

2 стакани муки

1 ч.л. солі

1 ст.л. олії

В мисці змішати дріжджі з медом і залити водою. Збити виделкою, залишити на 5 хв. Муку, сіль, олію перемішати і влити в дріжджі. Вимішати в мисці. Вимішати на столі 10 хв. Залишити на 30 хв.щоб підійшло, а тоді пекти.

Пекла уже декілька разів піцу і виходить дуже смачно, воно таке пухке мммм. Усім раджу. Цього разу ми пекли фруктовий пиріг з сливочками, абрикосами і аличею (зверху треба посипати великою кількістю цукру, і подавати з медом) це така смакота, ммм не передати

Пригощайтесь:

Поїздка у село

Зазвичай, щоб кудись поїхати я мушу думати 3-4 дні, виношувати в собі ідею, обдумувати її, і потім з величезним ваганням та трепетом я приймаю рішення захотіти кудись поїхати. Хоча мій Ілля не такий, він як то кажуть "легкий на підйом", а я ні. Цього разу було все зооовсім не так. Захотілося мені в село, до баби, от ми взяли з Костиком і поїхали, залишивши тата Іллюшу вдома. Хоча, ми його потім викликали нас забирати. Їхали ми автобусом, ето ужасно, і було досить комфортно, хоча малюк не спав і цілу дорогу сидів як манекен дитини :)

Давно вже я не була в себе в селі, така ностальгія ммм. Пригадую, як була мала, то постійно була в селі, ми їздили щовихідних, і на канікулах усіх я була там. Дітей на нашій вулиці не було, були лише я і брат (Вова, двоюрідний) і сусідки Єва та Свєта. А тепер там стільки дітисьок, не встигли ми вийти на вулицю, як нас уже оточило четверо дітлахів.

Можливо хтось не має села і не знає, але це зовсім інший світ, там панують інші цінності, у людей інші пріорітети. У сусідки двоє малюсіньких дітей, господарство (свині, качки, кози і величезна собака), город і хатні клопоти і вона все встигає, звісно у неї не нафарбовані нігті і не вищіпані брови, і вона не сидить в інтернеті весь свій вільний час, якщо він у неї є, та незважаючи на це вона задоволена життям, і є досить оптимістичною.

Потрапляючи у таке середовище починаєш розуміти цінність часу, цінність гарячої води з крану, цінність пральної машини-автомат. Побачивши сусідських брудних та нерозчесаних дітей, розумієш, що головне не те у, що вдягнена дитина, чи Адідас це чи ні, а те, чи чиста вона і чи охайна. Усвідомлюючи, що в селах люди живуть лише на те, що вони власноруч виростили або заробили господарюючи, починаєш розуміти цінність копійок, які ми по приходу додому кидаємо на тумбу, адже вони заважають у кишені. Люди ходять обтрушують яблуні і мішками здають яблука у пункти прийому по 30 копійок за 1 кілограм!!!!!! Де таке бачено? Виходить, що один мішок яблук вартує всього лиш 9 гривень. Я своїми очима бачила, як один чоловік (підозрілої зовнішності, мабуть п'є) вивіз мішків з десять яблучок. А яблука такі соковиті та смачні. Сумно.... сумно... але є й купа радощів і позитиву, чесно, таке завжди є! :)

Можна поставити "галочку" у своєму списку "Що потрібно зробити", адже у моє село ми з'їздили.
Ось декілька фотографій:

Ви тільки гляньте на ці чудові колінка! :)

Качечки, одна так класно купалась в тазіку, аж самій захотілось :)

Не хоче фотографуватись

Я з бабцею і з братом Вовою (гордість родини, майбутній "врач")

От такі наші пригоди в селі Довгошиї.

Як ми пекли рогалики

Цього року ми (тато, мама і Костя) їздили у табір Дубечно (коротенький фотозвіт опублікую пізніше). Погода була не дуже хороша, йшов дощ і було сиро, але атмосфера була прекрасна. В таборі нас відмінно годували, це було просто "пальчикі оближеш"! В передостанній день я підійшла до тьоті Ніни і взяла рецепт неймовірно смачних рогаликів. На 4й день по приїзді я пекла рогалики. Вони смачнющі!!!
Ось і рецепт:

Круасанчкики à la Dubechne
1 л. теплого молока
100 г. дріжджів
2 пач. маргарину (розтопити)
100 г цукру
2-3 ч.л. солі без гірки (якщо дуже дрібна то ще менше)
ванілін
муки стільки, скільки візьме тісто, потрібно щоб відставало від рук та країв миски. (я спочатку не знала як це, але під час процесу вимішування все стає ясно)

Замісити тісто, та одразу розділити його на 3-4 частини, сформувати такі великі кульки і залишита на 20-30 хв., нехай постоїть. Розкачати кульку поділити її на 16 частин, можна менше, головне щоб трикутнички виходили вузькі та довгі, тоді красивіші рогалики вийдуть. Покласти начинку на основу трикутничка (начинка може бути різною, тьотя Ніна рекомендувала класти родзинки, я вирішила проексперементувати і поклала шматочок шоколадки, вийшло дуже смачно. А ще можна класти цукерку "Морська крапля" тьотя Ніна казала, що вони розтають та стають дуже м'якими). Отже поклавши начинку, закрутити та вмокнути в збите яйце верхом (хвостик трикутничка має бути під низом рогалика), а потім одразу в цукор. І випікати. Час та температуру треба визначати самостійно, адже усі духовки є різними та по-різному печуть.

Ще один момент, я тепер усе кладу на фольгу, так мені порадила свекруня, по-1 ням-нямки не пригорають, по-2 їх легко потім вийняти, а по-3 не потрібно потім відшкрібати бляшку :) Така хитрість потрібна тим у кого старезна духовка з жахливими бляшками, але й стане у пригоді тим, кому шкода своїх нових бляшок! :)
Ось що у нас вийшло до випікання:

А ось що у нас вийшло після випікання, вуаля:

Це були мої першенькі круасанчики, наступного разу вийдуть краще, і будемо пробувати поки не доб'ємося до досконалості Дубечнівських круасанів!

 "Родитель- это самая трудная профессия, только никто к этому не готовит, никто не 

предупреждает что будет так..."

 з фільму "Я и Марли"

Іноді задумуюсь наскільки важко бути батьками. Це неймовірно важка та відповідальна праця.

На минулому тижні наш Костя дуже захворів. Все почалася з кашлю, він несподівано почав кашляти зранку, в обід почалась температура та дуже почервоніло горло, а потім підтягнувся і насморк. На додаток до цього ще було і розлад шлунку. Як кажуть «усе на кучу». Коли почалась температура, я її не збивала, адже хотіла щоб організм сам боровся з вірусом, а коли діло дійшло до ночі, то ми звісно дали малому «Панадол» (дали, це м’яко сказано, точніше буде сказати – впихнули), але температура не збивалася, цілу ніч дитя було гаряче, хоча і міцно спав. На другий день все те ж саме, але від високої температури набрякли лімфовузли на шиї. Як виявилось, наша дитина не сприймає ліки «Панадол» , а ні свічки «Парацитамол», йому допомагає лише «Нурофєн».

Коли хворіє дитина, це проблема для усієї родини. Спочатку я дуже переживала, не знала, що робити. Я налякалась так, ніби це перша наша болячка, і ніби малому не 2 роки, а 2 місяці. Хм, ну мабуть це нормальна реакція… Коли зрозуміла, що Костя захворів я не мала змоги помолитись, бо постійно бігала і щось робила. Error, Error, Error. Чому було відразу не помолитись. Знайшовши час, я помолилась до Бога, розповіла Йому свої проблеми та переживання, і за Його обітницею на мене зійшов Мир Божий, що вище усякого розуміння. Я стала «тверезо» оцінювати ситуацію, мудро та спокійно думати та приймати правильні рішення.

Не знаю, що роблять мамочки без Бога. Страшно уявити, що робиться у них в голові та у серці, коли їх дітки хворіють. У мене ж все стало на свої місця. Добре, що у мене є Бог, і я можу покластись на нього, та довірити Йому своє дитя. Алілуя!

Так ми воювали з бацилою 3 дні. А на четвертий, температура зникла, від насморку залишились залишкові явища.

Материнство–це не лише опіка, любов та ласка, але й величезна відповідальність. Ми несемо відповідальність за дитя, яке нам довірив Бог. Саме ми відповідальні за те, як дитя перенесе хворобу. Коли я прокинулась о 4 ранку від того, що Костя в гарячці, я хотіла дати йому жарознижуюче, але прочитавши інструкцію, що ці ліки можна давати з інтервалом 6 годин, я вирішила їх не давати. Адже побічні ефекти від ліків страшніші ніж гарячка, яку можна збити і іншим методом. Це відповідальність: дати чи не дати ліки, давати чи не давати антибіотики…Потрібно просити в Бога мудрості.

Як висновок, цієї нашої «пригоди», я зрозуміла, що можна закінчити школу з відзнакою (це не про мене), можна вивчитись в університеті і здобути степінь Магістра, можна прочитати безліч книг, та все одно, МАМОЮ ми вчимось бути доти, доки не виростуть наші діти, а далі нова наука—бабуся. 

Мечтай по крупному, у тебя все получится

Разные христиане по-разному понимают слово «видение», поэтому я употребил слово «мечта». В реальности то, что сегодня миллионеры называют мечтой, в христианстве можно назвать видением. Преуспевающие люди имели и имеют огромное видение, к которому они стремятся, а неудачники не имеют видения или имеют совсем маленькое видение, а кто-то просто перестал следовать к достижению своего видения. Вот почему в мире много неудачников.

Бог хочет изменить наш портрет с неудачников в счастливчиков.

Тобі куди???

Бог створив нас не на погибель, а на спасіння та вічне життя з Ним! Якщо ти боїшся смерті, бо не знаєш, що буде далі, то я тобі скажу, що якщо ти жив з Ісусом в серці, виконував Його слово то ти бдеш у Його Царстві—раю. Якщо ж ні,то будеш у пеклі, де будуть страждати усі грішники та безбожники. Подумай про це. Де і будеш ти? Де буде твоя мама, твоя дитина, твій коханий і де будеш ти? Де б ти хотів бути? Є ключ– молитва покаяння. Приєднуйся, помолись коротенькою молитвою, якою моляться зараз тисячі людей, і отримаєш прощення гріхів, спасіння та життя вічне з Ісусом Христом!

«Господь Ісус! Я дякую Тобі за те, що Ти прийшов на землю, щоб спасти мене!

Я дякую Тобі за те, що Ти так сильно полюбив мене, що пробачив усі мої гріхи і беззаконня.

Я визнаю, що я був грішною людиною, але сьогодні я вірю, що Твоя кров омиває всі мої гріхи і переступи і звільняє моє життя від прокляття та смерті!

Я визнаю Тебе моїм Спасителем, Господом і Богом! Увійди в моє серце, в моє життя, живи в мені і будь Господом моєї долі.

Ти мій Спаситель і моє Життя! Дякую Тобі за те, що Ти не лише вмер за мене та за мої гріхи, але й воскрес, щоб оправдати мене і зробити мене новою людиною, наповненим життям, праведністю, миром і радістю.

Ти мій Бог! Амінь!»

Тепер, ти– Божа дитина! Молись до Нього, читай Біблію, якщо ти раніше не розумів нічого, то спробуй тепер, і побачиш, що вона буде відкриватись тобі і буде зрозумілою для тебе. Знайди церкву і ходи туди, щоб зростати духовно. Живи з Богом. Побачимось на небесах!

Господство Ісуса

Господь– це пан!

Якщо ми визнаємо, що Ісус– наш Господь, якщо визнаємо Його господство над нами, то чи добрі ми раби? Чи скаже нам наш Пан в кінці життя: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим посталю тебе, – увійди до радощів свого пана!» (Мт.25:21)

Чи вірний я раб? Чи корюся я своєму Панові? Чи виконую я Його волю?

Наш Пан сказав: «Люби Господа Бога свого усім серцем своїм…»Ну звичайно ми Його любимо, та от чи усім серцем?

Наш Пан сказав: «Люби ближнього свого, як самого себе…».

 Пасажир в автобусі, продавець в магазині, одногрупниця, або співробітниця-пліткарка– це ближні наші. Бажай йому того ж, що і собі, думай про нього як про себе, молись за нього як за себе. Ну то як, любимо?

Наш Пан сказав: «Любіть ворогів своїх, багословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…»Любіть, а не гнівайтесь, благословляйте, а не обдумуйте хитрі плани їх поразки, творіть добро і моліться, а не пліткуйте і осуджуйте.

А ще, наш Пан сказав: «Будьте святі, бо Я святий». Він багато чого нам заповів та дав нам утішителя Духа Святого, для наставництва та допомоги. У Ньому ми можемо встояти, якщо прийде спокуса та можемо виконати Його слова.

Давайте будемо святими, адже Ісус– наша Праведність, Святість і Життя. Давайте будемо жити для нашого Пана Ісуса Христа, щиро служачи Йому, щиро прославляючи Його. Давайте будемо вірними Йому у тому, що Він нам дав, використовуючи та примножуючи це для слави Його, і, щоб в кінці ми могли сказати: «Я змагався добрим змагом свій біг докінчив і віру зберіг» (2 Тим 4:7) і щоб на небесах Ісус вручаючи нам вінця сказав: «Молодець!».

Оксана Ковальчук

Шлях людини

Говорячи людям про Христа ми часто говоримо: «Твоє життя зміниться. Бог виконає усі твої мрії і бажання.» Та чи дійсно це так? Хто і чиї бажання має виконувати, хто і чию волю повинен здійсняти? Ми Божу волю, чи Бог нашу? Чи зобов’язаний Він виконувати наші прохання, мрії, зціляти нас, давати нам процвітання? Звісно ні. Він нікому нічого не зобов’язаний робити, адже Він Господь—суверенний, досконалий, всемогутній Владика усього. Йому навіть не обов’язково було нас спасати…але Він полюбив нас, бо така Його природа, і пообіцяв не нищити, а спасти, а раз пообіцяв то виконав, бо Він вірний.

Здавалося б, людина ходить в церкву, стабільно молиться, читає Біблію, жертвує, а процвітання не приходить, а зцілення бариться, відповідей на молитви немає. Можливо іноді ви питаєте: «Чому в невіруючого сусіда і бізнес процвітаючий, і машина і дача? А інший сусід безбожник живе та й горя не знає, а ще один алкоголік: п’є по-чорному, але здоров’я має відмінне…» Відповідь як завжди у слові Божому: Псалом 72:2-9, 15-28 «А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає! Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!»

Нехай не буде у вас лихих думок. Адже у кожного свій шлях (до спасіння, яке можливе тільки через Ісуса Христа), хоча йдемо ми в одному напрямку—до вічності. І потім кожен дасть відповідь. Памятаймо, що написано у посланні до Римлян 8:26-28 «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.»

 Не варто заздрити і бідкатись, не потрібно осуджувати і нарікати, треба бути вірним до кінця. Служити Господу усім чим можеш, безперестанку молитись, думати про небесне, а не про плотське, звіщати Євангеліє та любити Бога усім серцем своїм, чекаючи коштовного, нетлінного спадку, який дарований нам у Христі Ісусі Господі нашім. Ось така Його воля. Давайте жити на землі для Його слави. Алілуя!!!

Oксана Ковальчук

22.07.2011 Нашому Костику 2 роки!

Сьогодні ми святкували день народження Кості, він уже великий, йому аж 2 роки. Люблю аналізувати події, часто прокручую в пам'яті події минулого. От і сьогодні згадувала нашу історію. Ніколи не думала, що коли завагітнію то мене буде "тягнути" на солоненьке чи кисленьке, але так і було. Пригадую день коли зрозуміла, що я вагітна, я дуже хотіла оселедців, цілий день марила ними  і мріяла про солонючий оселедець...ммм Вмовивши Іллю піти в ТамТам я "кулею" полетіла в рибний відділ і ледь втрималась, щоб не відкрити коробочку прямо біля вітрини. Парадокс, адже рибу я не люблю і ніколи особливо не надавала їй перевагу. Ще пригадую, як взимку з'їдала по кілограму зелених яблук в день, і лимони, о, лимони...

Смішно дивитись на фотографії перших місяців вагітності, ще нічого видно не було, а я вже видувала пузо і робила "важний" вигляд :) 

Пам'ятаю як здала аналізи в ЖК і мене поклали в лікарню з діагнозом "загроза переривання вагітності", було дуже страшно, та все минулося, слава Богу! Провівши 2 тижні в лікарні я зрозуміла, що треба відпочивати :)
Шкода, але я не записала коли малюк вперше штовхнувся, коли вперше відчула його рухи. В так моменти здається, що будеш цю мить пам'ятати завжди, але на жаль, які б вони не були чудові вони все-рівно стираються з пам'яті. Пам'ятаю як на малюка нападала "гикавка" і він ікав в животі. А ще він дуже ворушився під час проповіді в цекрві, особливо коли спікером був пастор, тьотя Лєна та Світлана Михайлівна. Чому, не знаю. 
А ще пригадую, як в останні місяці вагітності я постійно говорила Іллі, щоб ми кудись поїхали, бо потім не зможемо, і ми виїхали на шашлики-барбекю в Прилуцьке, не знайшовши достойного озера ми розташувались біля дороги біля так званого озера-калюжі. :) 

М'яска попоїли на славу, а потім...

Пам'ятаю як 22 липня прокинулась в 6 ранку від того, що злегка поболював живіт... дуже злякалась, адже зрозуміла, що ПОЧАЛОСЬ. Терпіла до 8 і тоді почала будити Іллю. Добре, що сумки були зібрані ще на шостому місяці вагітності, то залишилось тільки добряче помолитись і виїзджати. Начитавшись про стрімкі пологи та про те як дітей родять у машині, ми поспішили в Роддом, о 10 ранку вже були там. Іллю відправили додому, а я залишилась в родзалі. Усвідомивши, що через декілька годин я стану мамою і  буду годувати дитя грудьми і не зможу їсти фрукти, я запанікувала і замовила Іллі по 1 кілограму яблук-паперівок та абрикосиків. Картина: схватки-схватки->їм паперівку-> схватки-> паперівка->абрикос->схватки... і так тривало поки я це все не з'їла. :) Далі було дооооовго і бооооляче... про це історія промовчить, а потім в 23:45, вуаля: народився Ковальчук Костянтин Ілліч, наш улюблений синочок з вагою 3470 кг та довжиною 51 см. Алілуя!!!

Ось такі материнські спогади в день народження сина. Дякую за все Господу Богу!!

Перший пост -- 1--

Отримавши диплом магістра я всім говорила, що починається нове життя. а що, так воно і є. Нове життя, чистий листок... чому б не почати блог. У віці 22 років я маю сім'ю: чоловіка та сина, завершила університет, а саме головне, що я Божа дитина. Кожен день є надзвичайним, повним різних подій, звичайно не надто визначних і яскравих, але все-рівно вони варті уваги, варті, щоб їх пам'ятали. По змозі записуватиму свої думки, переживання, новини. 

Let's start!