The Conference| Конференція

It seems to me that аll have written their impressions about the M F G conference in Ukraine, except myself.
I'm thankful to God that He gave me an opportunity to be present at those blessed days. Before the conference I've asked God to help me spend time in His presence and in His word, and He answered me: "Why aren't you going to the conference?" At that time I wasn't sure that I'm going. But then I was invited to translate, and bingo!!!!
The general impression is: this was a real fellowship! I enjoyed time spent with my friend Olya (her blog) talking, lots of people from England and Netherlands (you are great people) and had amazing quiet time with God.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Здається, що вже усі поділилися своїми враженнями від конференції M F G в Україні (крім мене).
Я вдячна Богу, за те що Він дав мені змогу бути присутньою там. Перед конференцією я просила Бога допомогти мені проводити більше часу в Його присутності, в Його Слові, і Він мені відповів: "Чому ти не їдеш на конференцію?" В той момент я не думала, що їду, але з часом мене запросили перекладати і вуаля!!!
Загальне враження: це була справжня співдружність (спілкування наповнене сенсом)! Я чудово провела час спілкуючись з подругою Олею (ось її блог, якщо ви ще не бачили натисни сюди). Також спілкувалась з безліччю людей з Англії та Голандії (це чудові люди) і проводила неймовіний час з Богом.

Friday concert

I had great roommates both Ukrainian and English and one a bit canadian ;), with whom we talked, and cool mums shared their motherhood experience, it was so helpful.
Our guests showed us amazing example, God surely worked throug them. It was great to worship in spirit and in truth and receive revelatinons throug message and Bible.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Також, я мала чудових сусідок по кімнаті, як українок так і англійок і одна була навіть трохи канадкою :). Ми розмовляли з ними, а класні мамочки ділились своєю материнською мудрістю. Час проведений з користю!
Наші гості показали нам класний приклад, і можу сказати впевнено: Бог був з нами! Це були чудові дні поклоніння в дусі та істині, дні неймовірних откровінь через проповіді та через Біблію.

The whole groug of people

A special gratitude to Nicola Armstrong, she secretly presented me with a book "Ordinary mum extraordinary mission" (I've already read one third of it) I just love it, it's about finding and seeing God's mission in our everyday lifes full of routine. This book is so interesting, that i wanted to translate it, but i'm not promising anything. :)
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Особлива подяка Ніколі Армстронг, вона таємно подарувала мені книгу "Звичайна мама з незвичайною місією" (я вже вдолала одну третю) ця книга дуже класна. Вона про те, як побачити і зрозуміти місію Бога для нас у нашому щоденному житті повному рутини. ммм класна книга. Аж захотілося перекласти... але поки не буду обіцяти.

the book from Nicola

Everything was great, I think it was a good strart for our relationships and our spiritual growth.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Все було чудово, і я думаю, що це був хороший початок наших стосунків та духовного росту.

Family relations/ Родинні зв'язки

Родинні звязки-- це всього лиш обов'язок. Але там де є спілкування, обов'язок переходить в рівень відносин та стосунків, міцних та довготривалих.
Цестосується родичів. А також Бога. Належати до певної релігії це всього лиш обов'язок, та спілкування з Живим Богом-- це вже стосунки, і чим вони міцніші та регулярніші-- тим довготриваліші. Це аксіома.

Family relations-- are only the duty. Though, where the communication is present, the duty converts into the level of relationships, that become stronger and continuous.
It can be implemented to relatives, and also to God. Belonging to some religious group is just a duty, but communication with the Living God-- is relationship, the more time you spend with Him, the stronger and longlasting relations you get. It's an axiom.

Історія пастуха... Не просто завдання на ІНСТЕ

Здавалося, що небо це давно прочитана книга для молодого пастуха. Ні я не астролог і не той, хто рахує зірки. Я був простим пастухом, сином пастуха. Та зорі знав усі, адже, що ще залишалось робити, коли лежиш та цілу ніч дивишся на безмежний зоряний простір створений Творцем. Кожна зірка чи то яскравіша, чи то тьмяніша вже знайома.
Та одна, яку не забуду ніколи з'явилася мені. Зірка царя, що осяяла серце, здавалося загорівшись раз вже ніколи не погасне.  Побачивши її, ми знали, що щось незвичне трапилось. І не дарма, ангели звістили народження Сина Божого-- Царя та Воєводи, поводиря для усього Єврейського народу. Та що ж, Він лежав у яслах без Царської пишноти, без лоску та розкошей, безмовний та сповнений сили, могутній Бог, предвічний та святий, зодягнений у немічне людське тіло.
Та зірка не згасала, бо це був лише початок.
Пройшли роки, мрія малого пастуха про велике майбутнє так і не здійснилась. Хіба ж міг малий невідомий єврейський хлопчина стати відомим воєводою єврейського народу? Таке було лише з Давидом.
Та ось я-- римський солдат, в блискучому обмундируванні, на службі не у свого народу, хоч і не раб та все ж не вільний.
Служив я у Капернаумі у сотника.Чоловіка, який все життя був одягнений у важкі військові обладунки, та серця свого не втратив. До кожного він ставився людяно та дружньо. Його вірний слуга захворів та вмирати вже мав, та звістили йому, як Нааману про пророка Єлисея, про Ісуса, що чуда чинив. "І послав він до Нього  юдейських старших, щоб прийшов і вздоровив його" Лк 7:4. Сотни чекав, хвилювався, це було видно по його словах та діях. -А що як Він не прийде? Що, як я не достойний, щоб Той, Хто зціляє, оживляє, примножує їжу та пиття не захоче йти в мій дім...? Скажи.... Скажи Йому, -- звернувся він до мене, -- Що я не достойний, щоб Він прийшов під мою стріху.... Та хай промовить "лише слово, -- і раб мій одужає. Лк 7:6,7
"Що ж це був за Ісус, що про Нього так багато говорили? Хто Він чи чудотворець, чи лікар, чи простий чоловік, що Бога боїться, а може той самий народжений Божий Син?" Такі дуки недавали мені спокою, я не йшов, я летів на зустріч з Ісусом. "Який Він?-- думав я,-- одягнутий у білосніжну одіж, чи сяють Його очі святістю?" Прийшовши, я побачив простого чоловіка, доброго, сильного та смиренного, який здавалося і "очеретини не надломить"
Почувши слова сотника переказані мною, "Ісус здивувався, і, звернувшись до натовпу промовив: "Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" Лк 7:9
Коли я повернувся додому раб був вже здоровий, та не лише раб, і я був іншим.
Я чув про Нього знову і знову. Він велів нікому  не казати, та слава від чудес йшла швидко. Він був дверима та прихистком для знедолених, лікарем для хворих, надією для тих в кого надію забрали, Він любив....
Я чув про Нього знову. Посеред ночі нашому загону доручили привести батьків чоловіка, що сліпим народився, а тепер став зрячим. Вони сказали що нічого не знають, бо боялись. Та в серці вірували в Христа, що чудо вчинив, зцілив їх сина. Я бачив як хлопчину відпустили, як він кинувся в обійми матері та вперше побачив її обличчя, сиве волосся та зморшкуваті руки. Я бачив, як він плакав та цілував своїх батьків... а потім прийшов Христос і запитав: "Чи віруєш ти в Сина Божого?"-- "Хто ж То, Такий, щоб я вірував в Нього?" Промовив до нього Ісус: "І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою-- то Він." А він сказав: "Я вірую, Господи."
Мабуть, ці слова ми сказали разом. Не знаю де та віра взялась у мені, чи там у хліві... чи коли говорив з Ним... та я вірив... Хотілося підбігти, вклонитись і служити Йому завжди.... та служив я іншому....
Нашу сотню відправили в Самарію на декілька місяців, весь час я думав про Месію... чекав зустрічі з Ним, та коли вертався на окаїні Єрусалиму, на горі Голгофа я побачив Його-- без пишноти та величі, коронованого у терновий вінок-- Царя Юдейського, розп'ятого та все ж сильного та смиренного, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: "Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!"  Коли мій сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: "Дійсно, праведний був Чоловік цей!"

Усі, хто стрічались з Ним не лишались не зміненими. Він Той, Хто по-людськи розуміє наші немочі, невдачі та хвороби та божественно їх вирішує.
Тепер я свідчу, церкво, що цей Чоловік був праведний, Він звільним мене від ярма повинності та дав ярмо своє. З того часу я служу Йому, звіщаю Його слово по містах Юдейських, щоб усі знали, що Той, Кого я бачив у яслах, по дорозі в Капернаум, біля джерела Силоамського та на хресті є Син Божий, Помазаник-- Христос спаситель світу від гріха, досконала людина і Бог, Слово, що стало плоттю, мій Господь Ісус Христос!

Чи любиш Ти мене?

Коли череда подій наступає, і все ніби валиться на тебе і намагається задушити… коли невдачі оточують тебе густим туманом і вже не видно ні надії ні променів змін… коли руки втомилися боротися, а очі вже не мають сил плакати… тоді тихенький голос сумніву шепоче тобі: «Бог тебе не любить… Ти не особливий…Він тебе забув…» Чомусь цей тихий голос звучить переконливіше за гучномовці, та за втіхи найближчих… чомусь цьому голосу ми віримо і постійно повторюємо його слова «Бог мене не любить», чомусь повторюючи це і сотні разів прокручуючи це в голові великі краплини сліз капають з очей, та ми все рівно повторюємо «Бог мене не любить», продовжуючи запитувати себе і прокручуючи усі ситуації та невдачі знову і знову в своїй голові.

Та це не так, тепер я точно знаю.

Пам’ятаєш, був цар Давид, що мусив покинути державу, своїх жінок і дітей, тікаючи від свого сина Авесалома?

Пам’ятаєш Даниїла, що був кинутий у піч, а потів у яму з левами?

Пам’ятаєш Самсона, що був зраджений жінкою, позбавлений сили та гідності та був ув’язнений?

Пам’ятаєш Іллю, що тікав від цариці, та сидів при річці і чекав їжі з небес?

Пам’ятаєш Йосипа, що був неодноразово зраджений братами, управителями, однокамерниками?

Пам’ятаєш Йосипа і Марію, що були не прийняті на нічліг?

Пам’ятаєш Івана Хрестителя, що був страчений?

Пам’ятаєш безгрішного Ісуса, що був розп’ятий?

Пам’ятаєш апостолів, що помирали мученицькими смертями?

А тепер згадай себе… А тепер ще раз пригадай усі ситуації, що нависли над тобою… усіх хто тебе образив, потоптався по тобі, усе, що втомило тебе і не дає сили дихати… пригадай, і усвідом:

Ми знаємо усіх цих героїв не лише через їх страждання, а через БЕЗМЕЖНУ ЛЮБОВ БОГА до них.

Бог беріг кожного з них, виливаючи на них свою любов. Саме через це, кожен з них вийшов з усіх ситуацій переможцем.

 БОГ ЛЮБИТЬ ТЕБЕ. БОГ ЗА ТЕБЕ. А якщо Бог за нас, то хто проти нас? Якщо Бог тебе любить, то яка різниця хто тебе не любить? Божа сила являється в наших немочах, лише треба навчитись її проявляти, лише треба навчитись падаючи встати, лише треба пам’ятати, що Бог не дає випробувань, які б ми не могли знести…

І на кінець, пам’ятай:

Його любов до тебе «ніколи… не перестає!» 1 Кор.13:8.

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

новий переїзд... нове все... чи то нічого більше немає

збираємось, пакуємо все в пакети, коробки...
Панічно збираю усе, що має спогади. Розуміючи, що це все буде поховане назавжди. Час безпощадно втікає не залишаючи часу посидіти та порозглядати старі речі. Боляче пакувати все, що коштувало мало, але стало дорожчим за золото. Більше ніколи Костя не гратиметься музичною жирафкою і не гратиме в футбол дитячим м'ячиком з черепашкою. Він вже забув, що ні на хвилину не випускав з рук ось ту червону лопатку, та дуже плакав коли ми випадково її забули в мами. Одна частина мене хоче щоб не було хламу і непотрібних паперів і старих книжок, а іншій боляче викидати навіть папірець з каляками-маляками.
Так завджи, спаковуєш в коробку і намагаєшся запам'ятати, що і куди поклала, підписуєш, а потім просто не пам'ятаєш, що воно в тебе було. Сумно, покидати житло, район, місто.... сумно щось міняти... хоча можливо ці зміни на краще...

School Tuesday: Графік поведінки/ The calendar of behaviour

Все менше й менше залишається моєї відпустки, і все більше й більше я думаю про школу та про навчальний процес. Але ще є дещо чим би я хотіла поділитись. Це-- календар поведніки, це "ноу хау" стало дуже корисним для виховання та навчання.

Декілька місяців тому на нашого Костю почали жалітися в садочку, що він не дуже добре поводиться. Взагалі він спокійний і не вредний, але дрібні хуліганства трапляються. Спочатку я дуже засмучувалась, читала йому довгі лекції про поведінку,  але це не давало результату. Тоді я почала шукати і Інтернеті, і знайшла декілька рекомендадцій як покращити поведінку дітей через ігри та цікаві придумки. От і  придумався мені такий собі календар.

 

Як його зробити:  потрібно розділити аркуш паперу на кількість 7 стовпчиків (тобто 7 днів тижня), перша горизонтальна лінія для назв днів тижня, а далі 4-5 ліній залежно скільки днів у місцяці.

Як це працює: я чіпляю ці графіки на холодильник. Умова така: є 2 типи позначок усміхнене личко і сумне. Якщо дитина поводиться добре то заробляє хороше усміхнене личко, а якщо погано, то відповідно-- сумне. Якщо дитина протягом 7 дні отримує хороші личка, то отримує нагороду: подарунок, приз або похід кудись. Засіб похвали залежить від батьків та домовленості з дітьми. 
На графіку можна також позначати особливі дати, дні народження, свята або вихідні, це допоможе дитині звикнути до поняття календар, а також вивчити дні тижня.

Ось декілька фото наших календарів:

Ледь не забула, метою створення календаря було виправити поведінку і прослідкувати коли Костя вредний. І в нас це вийшло! Костіна поведінка покращилась, скарг у садочку немає і вдома він поводиться значно краще.

School Tuesday/ Школа: графік поведінки/ The calendar of behaviour

There's not so much time left before my work gets started. So, I wanted to share one thing which is very useful for parenting. That's the chart of behaviour.

A couple of month ago we were told complains about our son's behaviour at the kindergarten. He wasn't very bad, but he was naughty and it bothered me a lot. After some days of frustration and not knowing what to do I've decided to browse the Internet (how could people live without it?) and I've found some recomendations how to improve the child's behaviour and I made a calendar.

The required materials: paper, coloured pencils or markers, ruler (I didn't use it), patience and consistancy.
Here how it looks:

How you do it: divide the paper on the amount of days in a month. One paper is one month. The vertical columns are days of the week, the horisontal columns are the weeks.

How it works: After having done this chart, stick it to the fridge and tell your child, that you will summarise each day in the evening and draw a face on the chart. There are two kinds of faces (only 2, there's no middle behaviour) good or bad. The rule is: If the child gets all happy faces for 7 days he gets a present or a chance to go somewhere. You may choose the appreciation yourself, or let it do to your kid.

You may also mark special days, birthdays or days off on the chart, it will help your child to learn the days of the week and to understand how the calendar works.
Here are some pictures of our calendars. Oh, I've almost forgotten: my point is: this calendar is really working, my son's behaviour's improved.

School Tuesday/Школа: Math lessons

Hi, I'm still on my summer break there are 17 holy days of vocation , I don't really want to post school plans or whatever's connected to school, besides I haven't even thought what I'll teach about this year. But I understand that my son's turned 5 and we are aproaching to school age, so we need to prepare. We need to learn how to count and read (at least we'd better learn the letters). He is more eager to learn the numbers than the alphabet, but I'm cool with it. He likes numbers, so we do a lot of counting activity while walking on the street. I usually ask him to count how many cars are parked near our house, or how many air conditioning systems are there on our house (we live in block of flats). It's interesting and amusing. 

I'm sure that the process of learning should be exciting, not borring and should answer the demands of curious child. 

If my son likes counting more than reading I'm ready to teach him how to count and I'll focus on it more. 

So that's what we've done last Saturday and today (Tuesday, 5)

1.Math colouring. 
As we tried to combine useful with pleasant, we had to colour and to have breakfast. We were successful in both activities and everybody was pleased, especially me. :) 
Kostia really liked this activity, he had to colour the picture according the numbers, but it wasn't as easy as you think. There was some math too, he had to add or to subtract and than to find out what colour to use.

2. Learing signs "greater than'', "less than'' and "equals"

School Tuesday/ Школа: Уроки математики

Оскільки я ще у відпустці лишилось ще 17 святих днів, мені не дуже хочеться виставляти шкільні конспекти і я взагалі ще не робила ніяких "вчительских" планів. Але я усвідомлюю те, що Кості уже 5 років і нам потрібно розвиватися і вчитися по-трішки читати і рахувати. Тому минула субота та сьогодні (вівторок) були присвячені математиці. Чому саме математиці? Це йому подобається, йому подобається рахувати коли ми гуляємо. Я іноді придумую йому завдання просто "на ходу", наприклад: порахувати на якому поверсі висить кондиціонер, або скільки засклених  балконів є у будинку. Або ж скільки машин припарковано біля під'їзду, і скільки залишилось після того як поїхав білий Range Rover. :) Це цікаво та весело. Я впевнена, що процес навчання повинен бути захоплюючим, не нав'язливим та згідно з інтересами дитини. Якщо моєму сину подобається рахувати більш ніж читати (наші бабусі і дідусі називають це схильністю до математичних наук і вже думають в якому університеті буде вчитись внук, нуууу поживемо побачимо, звісно) то рахувати ми будемо вчитися більше і акцентуватимемо на цьому нашу увагу. Отже, ось що ми робили у суботу та вівторок.

1.Розмальовували малюнок відповідно до кожної цифри. 
Взагалі ми поєднували багато приємного з корисним. Ми їли і щоб заговорити зуби ми розмальовували. Цікавим в цьому занятті було те, що там були не просто цифри, але й приклади наприклад: 6-4. Цей приклад потрібно розгадати, ми користувалися фломастерами, спочатку відраховували, а потім додавали чи віднімали. Кості це завдання дуже сподобалось і мені. Як результат: з'їджена каша і повторено рахування додавання та віднімання.

2. Вивчення знаків більше, менше та дорівнює.  

Family Saturday/ Сімейна субота: Хлопчик росте

Наш хлопчик росте. Нещодавно відсвяткували 5 років. Так радісно і водночас якось сумно. Так багато хочеться його навчити, розповісти, показати. Так сильно хочеться обіймати та цілувати. Але наш хлопчик росте, має свої запитання, обіймає, але через мить виривається з обіймів, бо соромиться.
Костя нарешті навчився кататись на велосипеді. Він спочатку дуже боявся, і коли Ілля відчепив маленькі колеска навіть не сідав на нього, але декілька днів тому він впевнено сів на велосипед і поїхав так, ніби вже їздив декілька років. А я вам що кажу, наш хлопчик росте.
*****
Our boy is getting older. We've just celebrated 5 years. These moments are joyful, but at the same time sad, because he is not that little puffy cute baby boy, but he becomes boy. There's so much I want to teach, show and tell him.  He has his own questions, he hugs, but only for a second and then runs away because he's shy. I love him.
Kostya can ride a bike now!  At first he was affraid, espessially when Illia took off the little wheels, he refused to ride it at all.  But few days ago he confidently set and rode it as he had been riding it for many years. I was surprised and content. That's what i'm talking about, our boy is getting older.

Покатались, погуляли, пограли в ігри, потім прийшли додому і годину смажили чебуреки. Костя допомагав від замішування тіста, до обсмажування нямок. І коли вже сідали до столу, я його запитала: "Що тобі сьогодні сподобалось найбільше? Те, як ти катався на велосипеді?", він подумав і сказав: "Ну це було добре, але найбільше мені сподобалось бути разом і готувати їсти".
Не важливо як, неважливо коли і скільки, головне проводити час разом як сім'я.

After riding a bike we went home and cooked supper. Kostia was helping a lot, he always helps me, I apreciate it. While eating supper I've asked him whether he liked to ride a bike and he answered: "It was good, but I liked being together." That's so sweeeet.

Sunday for God/ Неділя для Бога: Марновіства та Забобони

Почало темніти. Чорна кішка зійшла з тротуару та перебігши дорогу продовжила свій шлях. Без жодного страху і зайвої думки вона попрямувала додому, або ж на нічне полювання. Раптом, звідки не візьмись з'явилась машина, і різко зупинилась, побачивши чорного кота.

Насправді ця машина була моїх друзів, і ми жартуючи проїхали по тому фатальному і "страшному" місці. Звісно розмова зав'язалась про забобони. А хто які знає, і в що колись вірив. Чому чорне кошеня може зупинити дорослого безстрашного чоловіка, та нагнати на нього страху? То чи такі вони страшні, як здаються, чи варто в них вірити, і якщо ні, то чому?

Усіма улюблена Wikipedia тлумачить забобони так:  вид марновірства, що полягає у тому, що індивід приймає за реальність невідомі сили, здатні провіщати події і навіть впливати на них.
До забобонів відноситься: носіння талісманів, татуювання, магічні жести та прикмети, які начебто мають віще значення.
Прикмет та забобонів є дуже багато і кожне з них має свою історію виникнення, найчастіше просто безглузду. 
Оскільки все почалося з кішки, то про неї і поговоримо. 
1. Чому винна кішка?
Справа  в тому, що чорну кішку дуже важко побачити в темряві. Коли чорний кінь перебігав дорогу наїзднику, кінь лякався і наїздник падав. Саме через це чорних кішок почали недолюблювати.

2. П'ятниця 13.
Чому ж так страшно навіть вимовляти ці слова? Насправді все почалось від самовільного трактування старозавітньої розповіді про Каїна і Авеля. Хтось вигадав, що саме в п'ятницю 13 Каїн вбив свого брата Авеля. Після ось такої байки, цифра та день перетворились в символ нещастя та горя.

3. Переступи поріг.
Чи бувало з вами таке, що щоб щось передати вам казали: "Ееее, через поріг неможна", і змушували переступити поріг. В давні часи, під порогом ховали прах мертвого. Передавати через цей прах вважалось неповагою, крім того такі дії могли "потривожити" померлого.

4. Розсипати сіль-- буде сварка.
Це одне з моїх улюблених. Виявляється, в давні часи сіль була дуже дорогою, адже щоб її привезти чумаки їздили далеко і надовго. Тому того хто розсипав коштовну сіль сварили.

5. Не можна дарувати годинники.
Цей забобон походить з Китаю, де  вважається, що коли даруєш годинник-- запрошуєш на похорон. Можливо з цим забобоном можна пов'язати латинське прислів'я "Momento mori"("Пам'ятай про вічність").

6. Присісти на доріжку.
Я завжди наївно думала, що це не забобон, а просто традиція прощатися. Але на жаль це не так. В давнину люди вірили, що присівши на доріжку вони обманюють домашнього духа, щоб він за ними не йшов і не заважав надалі. Безглузддя.

7. Не можна виносити сміття після заходу сонця.
Це улюблений чоловічий забобон. А тлумачиться він дуже просто: люди не хотіли, щоб їх обговорювали та судили за те, що вони рідко виносять сміття.

Список забобонів та їх походження можна писати довго, адже їх є дуже багато. Метою моєї писанини є донести до читача, що забобони це марновірства. Тлумачиться легко: мара віра, тобто безглузда віра.

Що стосується талісманів, які стають модними знову і знову, хоча і є складовими марновір'я. Талісман це не лише який кулон, чи зуб або око звіра, колечка, але й ікони наклеєні в машині, зберігаються в гаманцях. Це все талісмани, адже ми покладаємось на їх силу, на те що вони вбережуть нас від злого ока, бандита чи несподіваної смерті. Християни це послідовники Христа, діти Божі, які безумовно вірять у силу Бога. Якщо перед виходом з дому, я помолюсь про Божий захист, то ікона в гаманці мені не потрібна. Якщо я перед виїздом з гаража помолюсь, а іноді і не помолюсь, але вірю в мого Господа, що Він мене береже, то рятує мене не приклеєна іконка на панелі авто, а Бог! Намальовані хрести на вхідних дверях це лише безглузда колекція, адже Христос має буде в серці і в щоденній молитві.

 Люди згодні вичитувати та вивчати різні забобони та купляти талісмани, щоб бути в безпеці, але люди не хочуть зрозуміти, що лише справжня віра в Бога рятує, дає безпеку та мир. Повіривши та полюбивши Бога про якого написано 66 книг Біблії, я була здивована  наскільки простіше довірити свій день Ісусу Христу. Він є живий, Він сильніший за нерозсипану сіль, за "домашніх духів", бо Він є Бог.

Нехай ваші дні будуть сповнені миру Божого, хай віра в Господа Ісуса Христа гаряче пече в серці та випалює все, що заважає Богу діяти.


Оксана Ковальчук

Loving your child on purpose

God has given  me a gift to be a mother. I've got the most precious and wonderful present-- a child. I'm grateful for it. To be honest, it's not always easy to raise up a son, sometimes it seems that I'm the worst mother ever lived on Earth, but those moments clear away very quickly. Why is it so? Maybe because I worry so much, or maybe I know a little about raising a child. I don't know. The thing I know for sure is that noone knows, but we learn how to be good mothers, how to discipline or to encourage our children.

There was a period in my life, when I was too strict with my son, I was always angry with what he did, I was constantly telling him to stop doing this or that. I caught myself thinking that I was so strict because I was afraid that something would go wrong and I would fail to bring him up properly. At that moment I realised that I was extremely confused mother. And God told me something what became a big revellation in my life. He said: "Just don't be affraid. Don't discipline him because of fear, but raise him, discipline him and take care of him because of LOVE! Don't be affraid, just love!" Wow, isn't it a great revellation?

must love our children, even when they are naughty and do what we don't like. Once we've given our lives to Jesus, we are worriesfree people.
So, here are the steps, how to love our children on purpose, even when we don't feel like so, or if they don't behave like being loved.


1.  Be on his side. You are the closest person for your kid, your task is to protect and to secure him. Never punish or lecture him in public, do it at home, choosing the right words. Try to listen to his variant of the story, then make a decision what to do. Speak about both situations, explain the right way. You shouldn't pamper or close eyes on obvious things, but in the same time be just and loving.

2. You're a parent, so don't misbehave. I mean that you're a grown up person, who graduated school, college or university, and you can't explain things without yelling and being angry? When your child does something wrong, the first thing is to take a deep breath, count to ten (I know it sounds childlish, but why not), think and after this react. Wouldn't be much easier to do things right and not to fix them afterwards.

3. To buy doesn't mean to love. I'm not saying that presents are bad, or that you shouldn't give our children toys. I'm saying that any toy will replace time spent together as a family. Our son has so many toys, especially the cars, but he never plays with them, he picks one or two and then asks me or anybody who's not busy "Will you play with me?". To love means to spend time.

4. Family time is important. A couple of years ago we used to have "family days", we used to put all our "important" meetings and works away, turned off the computer and cell phones and just spent time together going to the park, playing at home, talking. That was wonderful time. Unfortunatelly, we don't do this now. I'm going to restore this tradition. I think the older the child grows the more qualitative time we should spend together, because it binds the family together, it gives longlasting memories. I have strong belief that eating breakfast or dinner together, spending holidays together, playing games are not old-fashioned activities, this is what prints in our hearts and minds and brings big fruit of love and respect.

5. Never compare your child to other's even to siblings. When our children misbehave we are frustrated, because it wasn't planed, we've never dreamed about this, we've never noticed other kids to behave like that. The next thing which comes next is comparing, but as for me, it's completely useless. My child is special, God has created and given him his own temper and character, and if he does something wrong I will teach him the right thing, my sadness or disappointment will not help at all. But if I encourage him, if I show him the way he will do his best. Don't discourage him and ruin his confidence by words, be patient.


6. Be an example. Remember, the child will behave and react like parents do. He will say things like you do. Be the model to follow. It's hard, because it takes pains to controll yourself and to work on your own habits. You shouldn't watch after your child but after yourself too. At first you will make something on purpose but after a while it'll become a good habig. We never forsed our son to read the Bible, but he loves reading it, I'm sure it's because he always sees  my husband reading it, and he often asks him to read it aloud. I think it's the best example. Don't just еducate and bring up, but live the life you want your child to live in the future.

TO READ IN UKRAINIAN/ ЧИТАТИ УКРАЇНСЬКОЮ

Power of changes

Sometimes people are wished to stay the same as they are. These words mean that those poeple are good and this makes them content.But is it good to stay as we are?

When we look for a present for somebody we want to impress and to surprise the receiver. We always choose between something practical or something cute and funny. Let's imagine that we've bought the present and added flowers. There's nothing wrong with these flowers, but they are artificial (plastic). The persons is happy to receive the present, he/she puts the flowers in vase, looks at them every spare minute, but then he gets used to them and stops noticing them. Those flowers become useless. 

What I want to say, that our character, habbits and behavior are like those flowers. There are a lot of things and features in ourselves that aggrovate, make nervous and are not ok with people whom we love. They typical answer is: "I am, who I am, deal with it", or "Leopard cannot change his spots". But does it have to be like that? NO! Do we have to stay the useless plastic flower in the vase? Or should we do something? There is one answer-- changes! The changes have big power.

Someone wise once said: "If you don't like the place where you are-- change it, because you're not a tree". It's about our character, our jobs, our routine, it's about everything! if you don't like something- change it! I'm convenced that changes have power to cure, to comfort and to heal the wounds. If you stop and think about other's feelings, than change yourself, you do a lot of good."It's better to give than to take" says the Bible. Just give yourself to others and you'll get more peace, more love and more satisfaction overtopped with lots of blessings! 

Сімейна п'ятниця/ Family Friday

Цей тиждень виявився не легким. Мої хлопці похворіли. Дивно, але чомусь, вони майже завжди хворіють разом або по черзі. Мені навіть довелось відпрошуватись з роботи в четвер та п'ятницю. Вирішивши, що ми супер-лікарі ми Іллю лікували без лікаря і самі собі призначили ліки-- противірусні таблетки. "Пічкали" його 4 дні + чаї з парацетамолом і це не давало ніякого результату... на 5й день ми запідозрили що мабуть ми щось не так робимо. :) таки так, викликали лікаря і вона назначила антибіотик. :( 
А Костя взагалі рвав, тому думали, що отруївся, а потім почало запухати око і боліти горло, тадааааа-- парагрип :( 
Як каже одна моя колега: "У кожному мінусі є свій плюс". Хоча хлопці хворіли ми добре проводили час. Я бігала з чаями-липами, прибирала і робила полоскання для горла і очей.
і сьогодні Кості вже легше, дякувати Богу, Ілля вже також оклигує.
Такі моменти нагадують, що важливе, а що ні, що серйозне, а що не дуже. Іноді ми забуваємо про це. Слава Богу за все. 

This week wasn't easy for me. My boys got ill. It's weird, but they usually get sick together or in chain. I had to stay at home on Thursday and Friday. WE've decided that we were smarter than doctors and we've treated Illya by ourselves, but all pills we gave him had no use, and he felt even worse, so on the fifth day we called for doctor.
At first Kostya was throwing up, and we thought that he had problems with stomach, but then he had eyeache and sorethoat, and we've found out that it was a very bad cold. 
As my colegue usually says: "There is something possitive in all negative", so I agree. Though my boys were sick we hung out together all the time. I was rushing around the flat and bringing them hot tea and eyes and throat rising micstures.
Thanks God, Kostya feels better today, and Illya is recovering.
Such moments remind us what is important and  what is not, what is serious and what is rubbish. Sometimes while running and doing "important" things we forget about precious and really valuable things. 
Glory to God for everything!!!

Autumn is an amazing time of the year. I love it. While walking to the work, i'm enjoying wonderful sceneries, and amazing autumn air. The nature decorates itself. it's beautiful. People are gathering mushrooms in the park. i wish to go to the forest or just to the park with my son, to experience this wonderful autumn atmosphere. i really wish my son to be so romantic, sensitive as i am. i want to share with him my outlook, i want him to know, to feel to notice all this greatness that God has created.
People are rushing all the time. they are in a hurry to buy more stuff they don't need, but not all of them can stop and think for a minute, and to admire for a minute by the stillness of the nature, by its autumn glorious beauty.
As my job starts in Autumn, it brings a lot of changes into my life. I get bussier, more serious, and imaginative. i begin to rethink my plans and dreams... and create new ones. i've noticed that i'm using the internet not so often then i used to before. it's good. it takes a lot of time and steals our attention. i want to knit or to stichcross something, just because it makes me calm and brings peace and lots of dreams.
oh Autumn, it's a wonderful time of the year.

Sea/ Море

OH well we are almost two weeks back from our trip to the Black Sea. It was very good, i'm not saying that it was great or awesome, becaouse we went to the sea as a family for the first time, and it was ok. We've had fun, we've enjoyed the sun, the sea, the beach and hot sand, we've swimed not only in the sea, but also in the lake. We've seen a lot and we've done a lot, because we went by car, not by train.
At first i was afraid to go with Kostya, because, it thought he was too little (ha, he is not, he turned 4 on July 22.) He enjoyed the whole trip, he was quiet as a mouse all road long, he ate, he slept, he did well, and i'm very proud of him.
At first we went to the Sevastopol and spent 4 days there, we went to museums, 2 city beaches and other places. I really enjoyed that time. It was nice and interesting.
After that we drew to the city we supposed to stay -- Myrnyi. It's a small town, not city, because it's tiny, it has only few houses which are almost taken by the tourists from Russia, Belarussia and of course Ukraine. 
Our first sea experience was nice, but we were kind of disappointed with the cold water and strong wind. in the evening; we couldn't even seat on the beach because of the wind.
But still we've got our suntans, we've breathed fresh-salty-sea air and we're ful of possitive emotions.

On the previous post, i was writing about preparations for our trip, and i promised to make the photos of the day, and i didn't do them. The first my excuse is that i hadn't excess to the internet from my phone, and the second excuse is that i frankly forgot.

************************************************************************

Ми вже повернулися з Чорного моря і вже 2 тижні вдома. Наша поїздка була хорошою, не назву її чудовою, або неймовірною. Це все таки наш перший сімейний виїзд, і думаю, що він був не поганим. Нам сподобалось: ми насолоджувались сонечком, морем, гарячим пісочком, свіжим морським повітрям, плавали не лише в морі,але й в озері. Донузлав. А також ми побували в різних місцях. Я дуже рада, що ми все ж поїхали і поїхали на машині, а не поїздом.
Спочатку я боялася їхати з Костиком, бо думла що він ще маленький (ха, а він уже не маленький, йому вже 4 рочки стало). Але він чудово переніс подорож, сидів тихенько як мишка. Їв, спав, грався, і я дуже їм пишаюся.
Перші 4 дні ми провели в Севастополі. Були в музеях, на 2х міських пляжах, і гуляли містом. Загалом сподобалось.
Потім ми поїхали в містечко Мирний, і провели там не повних 2 тижні. Це містечко дуже маленьке, там є декілька вулиць, в будинках яких живуть переважно туристи з Росії, Білорусії та звичайно України.
Наш перший морський досвід був дуже "холодний". Море як на диво було холодне, і було дуже вітряно, ввечері навіть було неможливо сидіти на пляжі. Зате ми ходили до озера і гуляли містечком, а ще багато спали. (оце ж відпочинок!)
Загалом ми все ж добре відпочили, приїхали засмаглі, оздоровлені і щасливі.

Перед виїздом я писала повідомлення, що буду робити фото кожен день і виставляти. але тільки ми приїхали я одразу про це забула. чесно, просто вилетіло з голови і + в мене не було на телефоні інтернету.
ну ось декілька фото. 

Preparation/ Підготовка

Our first family holiday is coming. We've never traveled so far together. Hopefully our son will take the trip easily, but we plan lots of stops and lots of snaks. I really hope not to gain weight during the holidays, i've been eating smaller portions of food during 2-3 weeks, I wanted to loose some kilos.

So the lists are almost written, and the needed things are almost bought. 

I've always dreamed to make Photochalenge, so I'm sure this holiday is a good chance to do it. I'm not sure to take pictures of everything in the list, but i will definitely try.
                                      
                                                      ****************************************************
Наближається наш перший сімейний відпочинок. Ми ще так далеко разом ніколи не їздили. Звісно не відомо як Костя буде вести себе в дорозі, але плануються цікаві зупинки, а також багато перекусів. Головне не поправитись в дорозі і на відпочинку, я вже 2-3 тижні їм маленькими порціями щоб трішки схуднути. 
Списки вже майже написані, майже все вже куплено.  Ура- ура.

Вже давно планую зробити Photochalenge, звісно не обіцяю виконувати усі дні (хоча буду намагатися). 

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ: КОНФЛІКТИ В СІМ`Ї І ЯК ЇХ ВИРІШУВАТИ?

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ: КОНФЛІКТИ В СІМ`Ї І ЯК ЇХ ВИРІШУВАТИ?: КОНФЛІКТИ В СІМ ` Ї І ЯК ЇХ ВИРІШУВАТИ? В одному маленькому місті живуть по сусідству дві сім'ї. Одні подружжя постійно сваряться, ...

Сільська місцевість

Ми були в селi. Ранiше вiдпочинок так не цiнували, бо я сидiла вдома, Iлля теж був поруч. А тепер пiсля важкого навчального року вiдпочинок не лише переоцiнили але й намагаэмось якicно його використати. Взагалі, я сова, сама жахлива сова. я дуже пізно лягаю і не можу рано встати, але не зважаючи на це, мені дуже подобається ранкова прохолода, роса, та свіже прохолодне ранкове повітря (ха, на роботі не питають сова я чи ні, треба вставати рано і йти от звідти я і знаю про цю чудову прохолоду). Класно, що коли хочеться ягідку або яблучко, то треба лише протягнути руку і ось воно на дереві, або на кущику.
Костя вже в селi цiлий тиждень, i навiть не проситься до дому. А ми з Iллею iздили додому на один день, ходили на прогулянку, купили собi пачечку чiпсiв i Пепсi (ммм так iнодi хочеться поiсти гидотки,але це буваэ дуже рiдко i втiхаря), поiли і зрозуміли, що нам дуже скучно без дитинки. Хоча виховання та турбування вимагають грандіозних сил та зусиль, але саме це і приносить нам справжнє задоволення: знати, що це маленьке дитя має величезне серце і дуже любить і цінує усе, що робиться для нього. Люблю, люблю і ще раз люблю. 

Ілля внадився їздити на рибалку. Раніше це була моя нездійсненна мрія: щоб мій чоловік їздив на рибалку, це здавалось мені таким крутим зайняттям, але тепер мрія здійснилася, і мені вже це не подобається. :)

Прекрасна осінь

Неймовірно гарна була цьогорічна осінь. Все це створив Бог, задумав як буде жовтіти та опадати листя. Слава Богу!